14 грудня в Україні наголошується День вшановування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопаду 2006 року.
У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібне це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.
Річ у тому, що 30 листопаду 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті "Правда" надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.
Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день - День ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. В 1994 р. суспільні організації Чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якій запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не ухвалене, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і суспільних організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.
Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів - Чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Напряму з цією проблемою пов'язана і інша — проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали "скориночки" потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Не дивлячись на всі
труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. В
ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 чоловік зі
всього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню
УРСР. Можливо, Україна стане автором хорошого почину, і День ліквідатора
з'явиться в Росії, Білорусі і інших країнах.Всім ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС присвячується:
пісня Галини Бахтєєвої
"Не мирний атом"
Город спит, ещё не знает,
Что их ждёт плохая весть,
Мирный атом, стал не мирным,
Вырвалась наружу смерть.
И пожарные тушили,
И горел огнём реактор,
И на помощь к ним спешили,
Те кто жизнь свою не прятал.
Припев:
И сейчас ещё уходят,
Те кто были в том аду,
Нахлебавшись дозы смерти,
Что несут одну беду.
И от боли рвутся души,
Ноют раны по ночам,
Только Родина не знает,
Как бывает трудно вам.
И минуты было много,
Чтобы дозы получить,
И свинцовые доспехи,
Не смогли их сохранить.
И пожар был остановлен,
Но не кончился кошмар,
И потушенный реактор,
Мирным уж не станет там.
Припев:
И сейчас ещё уходят,
Те, кто были в том аду,
Нахлебавшись дозы смерти,
Что несут одну беду.
И от боли рвутся души,
Ноют раны по ночам,
Только Родина не знает,
Как бывает трудно вам.
Немає коментарів:
Дописати коментар