Відзначення 40-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод

Цього року пам’ять про безстрашних вільнодумців з УГГ буде вшановуватися на державному рівні. 4 квітня 2016 р. Президент України підписав Указ №126/2016 «Про відзначення 40-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод».

 Бібліотека підготувала урок історичної пам`яті   "Не задушить святого полум`я  свободи" , на якому  ознайомила присутніх про основні етапи створення та діяльності Української  Гельсінської Групи, переглянули  медіапрезентацію, виставку книг В.Стуса, Л.Лукянченко.
 Українська Гельсінська Спілка - створена політв`язнями опозиційна владі організація , що стала якісно новим явищем у житті УРСР . Формально вона була правозахисною організацією , проте за своїм справжнім завданням відповідала політичній організації , яка боролася за реформування тоталітарного режиму та проголошення незалежності України.
Історія її створення така. 1 серпня 1975 р. у Гельсінкі на Нараді з питань безпеки і співробітництва в Європі було підписано «Прикінцевий акт», яким визнавалася територіальна цілісність кордонів європейських держав. Водночас із цим 35 країн-учасниць зобов’язалися виконувати положення гуманітарних статей акта, зокрема, щодо дотримання основних прав людини і недопустимість переслідувань за особисті переконання. На території кожної з країн-учасниць передбачалося створення постійних органів контролю за дотриманням Гельсінських угод.
9 листопада 1976 року, за ініціативою письменника Миколи Руденка, генерала Петра Григоренка, громадської діячки Оксани Мешко, письменника-фантаста Олеся Бердника, юриста Левка Лук’яненка, було створено Українську Гельсінську Групу. Її членами-засновниками стали також біолог Ніна Строката, інженер Мирослав Маринович, історик Микола Матусевич, учитель Олекса Тихий, юрист Іван Кандиба.
 Вони здійснили революційний переворот у тодішній свідомості: «у поневоленій країні почали поводитися, як вільні люди». Не вдаючись до жодної конспірації, відкрито проводили свої зібрання, демонстративно підписували власні імена та адреси під кожним зверненням до влади та міжнародних представництв і преси, вперше почали розуміти права людини так, як вони записані у законах. Окрім того, Українська Гельсінська Група в свою чергу нагадала світові про існування поневоленої України і порушила питання про визнання її світовим співтовариством. Внутрішньо толерантне середовище УГГ об’єднало людей різного світогляду й національностей . Усього в Групу вступила 41 особа, серед яких українці В. Овсієнко, М. Горинь, І. Гель, Л. Плющ, О. Тихий, Ю Литвин, В. Марченко, В. Стус, Патріарх УАПЦ Володимир Романюк та ін.
 24  з 41учасника Групи було засуджено та ув’язнено. Усі загалом вони відбули у тюрмах, таборах, закритих психіатричних лікарнях, на засланні понад 550 років. Група розплатилися п'ятьма життями: Михайло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого арешту 9 березня 1979 року. Чотири в'язні табору особливого режиму у селищі Кучино Пермської області загинули: Олекса Тихий, Юрій Литвин та Валерій Марченко 1984 року. Врешті-решт «Бог потребував жертви найкращих» – 1985 року загинув Василь Стус.
…Звільнені з ув’язнення члени УГГ у грудні 1987 р. відновили діяльність групи. У липні 1988 р. вона була реорганізована в Українську гельсінську спілку (УГС), яка по суті була першою українською політичною партією. Як нова правозахисна організація УГГ відродилася за нових нових історичних умов у форматі Української Гельсінкої спілки з прав людини (УГС ПЛ).
Утворення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод дозволило винести українське національне питання на міжнародну арену. Відбулися внутрішні зміни в ідейних засадах дисидентського руху – український опозиційний рух перейшов на стадію проголошення гуманістичних демократичних ідей, цьому сприяло також його організаційне оформлення із чітко визначеною програмою політичних реформ. В умовах посиленого тиску з боку владних структур і нечисленної підтримки в українському суспільстві правозахисний рух не зміг втримати свої позиції, але його діяльність була помітним фактором суспільно-політичного життя в Україні у 60-х – на початку 80-х рр. і стала суттєвим підгрунтям для подальших політичних змін у 1985–1991 рр.

Мій рідний край

Одним із приорітетних напрямків у діяльності нашої бібліотеки  є краєзнавство: виховання любові і дбайливого ставлення до рідної землі, – своєї “малої батьківщини”, її історії, поваги до народних традицій і звичаїв, фольклору, любові до рідної природи. Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру.

    Протягом року Куцурубська публічна бібліотека провела  низку заходів присвячених 260 річниці з дати заснування села Куцуруб.    З нагоди річниці бібліотекарі  оформили та представили  виставки: «Село моє рідне – найкраще у світі», «Літопис рідного села» де можна було ознайомитися з  історію Куцурубу та творчими  здобутками видатних жителів.

 «І світ упізнати захочеш –

Поїздиш, побачиш багато.

Та де є у нього куточок,

Миліший від рідної хати?»,-  такими словами 1 вересня   розпочався краєзнавчий екскурс «Моє село - окраса України» для учнів 9 – А та 10 класів Куцурубської ЗОШ.   Також були запрошені родина Чокових: Олександр Онисимович - голова ради ветеранів, краєзнавець, Галина Іванівна - написала віршовану історію села. Покращити візуальну уяву про життя села в давнину допоміг   слайд-перегляд краєзнавчих  матеріалів. На екрані одна за одною змінювалися фотографії та газетні статті: про те, як куцурубчани, зібравши власну та рештки колгоспної худоби, вперше після війни орали та засівали колгоспне поле. Як вирощували незвичні для півдня бавовну та цитрусові і таку нині малознайому нам культуру як чумиза.  Як зводилися у селі нова контора  та будинок тваринника  як добудовувався новий корпус школи та двоповерховий Будинок культури, як земляки, рік за роком, збирали багаті врожаї зерна та винограду, збільшували надої та поголів'я корів, успішно грали у футбол та весело й змістовно відпочивали. Перший голова колгоспу Пілієв В.А.,  перша вчителька Лагун В.М., перший сільмаг і перша заасфальтована у селі вулиця… За усім цим - людські  долі, мрії та здобутки цілих поколінь.

      Цікавою і пізнавальною для присутніх стала краєзнавча вікторина «Моє село – окраса України».  В першому турі командам запропонували  обрати питання в категоріях «Історичне минуле», «Сьогодення», «Вулиці рідного села», «Видатні люди», в залежності від складності  відповіді оцінювались від 10 до 50 балів.   У  другому турі капітани команд  по черзі називали назви вулиць села. Потім, вболівальника команд показували фото, їм потрібно було надати якомога більше інформації про об’єкт на фото. Найбільше позитивних емоцій визвав  четвертий - розважальний тур «Дитячі фото дорослих людей» в якому потрібно було відгадати чиє фото ми показуємо.

8 вересня ми  запросили учнів 11 класу на краєзнавчий диліжанс «Мого села прадавні сторінки»,     9-Б клас приймав участь у краєзнавчому брейн – рингу «Моє село – моя маленька Батьківшина».