Згода подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю

      Консультує начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Роман Возняк

У сучасному житті майнові відносини подружжя стали відігравати значну роль.   Відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено перелік майна, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя, зокрема це:

- майно, набуте до шлюбу;

- майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто;

- житло або земельна ділянка, набуті за час шлюбу внаслідок їх приватизації;

- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

- премії, нагороди, одержані за особисті заслуги;

- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка йому (їй) належала, а також як відшкодування моральної шкоди; страхові суми, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю чоловіка, дружини майно, набуте ним (нею) за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

            Положеннями Цивільного та Сімейного кодексів України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Особливістю права спільної сумісної власності - є відсутність визначення часток учасників, тобто на відміну від спільної часткової власності, де частка учасника визначена у вигляді арифметичної частки, право кожного співвласника у спільній сумісній власності поширюється на усе майно без вираження частки.   

       Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, набуте за час шлюбу, крім майна, описаного в ст. 57 Сімейного кодексу України. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Згода подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю оформлюється у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально він (вона) погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення, нотаріус при посвідченні такого договору перевіряє додержання умов, зазначених у такій згоді.

      Для засвідчення справжності підпису на заяві одного з подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, нотаріусу подаються: паспорт того з подружжя, котрий надає згоду; довідка про присвоєння  ідентифікаційного номера; свідоцтво про укладення шлюбу між подружжям.

     Також слід зазначити, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, яке набуте за час шлюбу.

Хай щастить Вам, ювіляре!

     17 листопада відсвяткував свій ювілей Чоков Олександр Онисимович - голова ради ветеранів села Куцуруб, краєзнавець, кращий друг бібліотеки! Бажаємо ювіляру довголіття, міцного здоров`я і всяких гараздів!

Чоков Олександр Онисимович народився 17 листопада 1948   року в селі Іванівка Очаківського району Миколаївської області.

     Його батьки, Онисим  та Ганна, були колгоспниками. Вони з  ранку до  пізнього вечора працювали у полі. Праця в колгоспі в    післявоєнні роки була дуже тяжкою. Землю селяни обробляли      кіньми та волами. Жінки вручну в’язали снопи.

     Маленький Сашко з братом Іваном ходили  в яслі, так тоді називали дитячий садочок, який знаходився в простій селянській хатині. Ті яслі  були зовсім не схожі на наші теперішні дитячі садки з просторими світлими кімнатами, музикальними та спортивними залами.

   В 7 років він пішов до школи. Вчитися йому  було дуже цікаво,  був старанним учнем. Після закінчення восьмирічної школи навчався в ПТУ № 5 за спеціальністю  складальник корпусів металевих суден і   одночасно – в вечірній         середній школі  робітничої молоді № 10 на території заводу ім. Насенко,     нині  це        Чорноморський суднобудівний завод.

     Після закінчення ПТУ Олександр Онисимович  працював на заводі, на будівництві великих морозильних риболовних траулерів, які  ходили по морях і океанах по всій планеті. В 1967 році його призвали до лав   армії. Три роки він служив радіотелеграфістом на Чорноморському флоті у місті – герої Севастополі. Був        відмінником  бойової підготовки, спеціалістом 1 класу. За час     служби  отримав 20 подяк, У 1969 році його портрет розміщено на Дошці Пошани «Вони відмінно служать Батьківщині» у Севастопольському  Матроському   клубі. У 1970 році у складі десанту пловців з двох великих десантних кораблів приймав участь у масовому запливі на честь Військово Морського флоту.

Також Олександр Онисимович  нагороджений  медаллю  «За військову доблесть» та іменним дарунком – електробритвою «Москва», від       Головнокомандуючого флотом Радянського Союзу, адмірала  флоту С.Г. Горшкова.

 Після служби на флоті повернувся до рідного села. Він почав працювати електрозварювальником в мехмайстерні радгоспу «Сонячний».

  Молодь села Іванівка обрали його своїм ватажком. Він організовував комсомольців на добрі, корисні справи. Про це часто писали в районній газеті «Чорноморська зірка». А потім три роки він      очолював вже районну організацію молоді Очаківщини.

     Олександра Онисимовича поважали і довіряли йому в усьому районі, бо він мав репутацію справедливої, добропорядної, освіченої людини. В 1982 році він закінчив заочне навчання в Херсонському сільськогосподарському інституті і отримав професію агронома. З цього ж часу  10 років очолював партійну організацію  в радгоспі «Лиманський».

  Він завжди був серед людей праці, організовував  змагання  серед тваринників, механізаторів, виноградарів, будівельників. Багато уваги приділяв виховній роботі серед молоді, людей праці і  сільської інтелігенції.

  З  жовтня  1990 року  по  квітень 2002 року  працював сільським головою. Тепер він вже опікувався всіма жителями нашого села, дбав про їх  добробут. Разом з керівниками господарства приймав безпосередню  участь в організації будівництва сільського Будинку культури, прибудови до школи, дитячого садка, прокладанні асфальту на вулицях села, підведенню водопроводу, природного газу в кожну сільську оселю.

  Не все так гладко робилося, не   вистачало коштів, матеріалів. Та Олександр Онисимович прикладав всі зусилля, обходив не один ряд кабінетів, щоб вибити все необхідне для  села.

     В 1989 році на своїй машині їздив до Києва, Миколаєва,Тирасполя для вирішення питання придбання металевих конструкцій, підвісної стелі в глядацькій залі, декорацій для сцени в новому  Будинку культури.

   У 1998 році машинами через Херсон, десантним кораблем і    фелюгою було перевезено триста кубів дров для пенсіонерів села, сам їх грузив на Кінбурнській косі,і сам їх  розвантажував порту і в Куцурубі, бо на той час грошей на залучення робітників для цієї роботи в сільраді не було.

  В 2008 році Олександр Онисимович пішов на заслужений  відпочинок. Але він не сидить без діла, займає активну життєву позицію,  очолює ветеранську організацію села Куцуруб,  навіть,  навчався в  Університеті третього віку.

Пропрацювавши майже 50 років серед людей і для людей, він багато чого зберігає в своїй пам`яті майже про кожного мешканця села, про їх трудові подвиги на широких колгоспних ланах і на водах Дніпробузького лиману.

Він пам’ятає нестримне бажання людей жити краще і заможніше, зробити своє рідне село сучасним і впорядкованим. Пам’ятає він розповіді людей старших поколінь про життя до війни,  героїзм односельчан під час Другої світової війни, важкі повоєнні роки. Все це спонукало Олександра Онисимовича  до оформлення альбомів з історії села.

       Ще раніше, у восьмидесяті роки, він підготував для шкільного музею  7 альбомів: «Вони захищали Вітчизну», «Наші досягнення», «Нагороди за сумлінну працю»,  

 «Пам′ять священна» тощо.

Оформив експозицію про загиблих воїнів односельчан, ветеранів Другої світової війни.

   Нещодавно Олександр Онисимович закінчив роботу по  оформленню 8 альбомів з історії села   Куцуруб за публікаціями районних, обласних, республіканських газет з 1945 року по теперішній час. В цих альбомах розміщено 1360 публікацій, 850 фотодокументів. Протягом трьох років він збирав газетні ви-різки, фотографії, залучав спонсорів, витрачав власні сили і кошти на таку кропітку і потрібну справу – збереження історичної пам`яті нашого села. В альбомах зберігається інформація про село в цілому, наші свята і робочі будні, досягнення  трудівників колгоспу, культурні події. 2600 фото для альбомів надали мешканці села. Допомагали  і учні  Куцурубської школи.

По закінченню роботи  Олександр Онисимович передав ці      альбоми до  Куцурубської публічної бібліотеки, щоб кожен                  мешканець села та й наші  гості мали  змогу більше дізнатися про наше село і його працьовитих людей. Але і зараз, якщо з`являються нові фото, або знаходиться цікава вирізка, він додає цю інформацію до альбомів.

Зараз працює над 9 альбомом «Пам'ять священна», про учасників і ветеранів ДСВ.

День працівників культури в Куцурубській ОТГ

7 листопада в Куцурубській сільській раді ОТГ відсвяткували Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва.
У залі Куцурубської публічної бібліотеки на святковому заході зібралися працівники музичних шкіл, бібліотек та клубних закладів. Теплими словами зі святом усіх присутніх привітала голова Куцурубської сільської ради ОТГ Копійка Інна Василівна та нагородила грамотами с подарунками  працівників за сумлінну працю, професійну майстерність та вагомий внесок у розвиток культури.На святі прозвучали пісні, музичні композиції та вірші. Також зі святом усіх працівників привітала заступник голови Куцурубської сільської ради ОТГ Горгуленко Лариса Миколаївна.

Грамотами голови ОТГ нагородженні директор Куцурубської ПБ Бурдига - Ніколаєва Т.О., бібліотекар Дмитрівської СБФ Мельникова О.М., бібліотекар Матросівської СБФ Варюк Л.М..

До нас завітав дитячий садок!

9 листопада учні 2 класу Куцурубської ЗОШ взяли участь у пізнавально - розважальній вікторині "Українська казка вчить, як на світі жить", з нагоди Дня української писемності та мови. Дві команди «Мовознавці» і «Всезнайки» виборювали звання кращого знавця української мови.
Захід пройшов весело, енергійно та динамічно. Маленькі мовознавці довели, що вони добре знають українські народні казки, люблять і шанують свою співучу і дзвінку мову.

Суд дозволив обмін нерівноцінной землі з доплатою

Консультує начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Роман Возняк

Приватні особи мають право обмінюватися земельними ділянками, що належать їм на праві власності, якщо воно зареєстровано.

Донецький апеляційний суд, розглянувши справу № 227/1505/18, визнав право приватних осіб на фактичну продажу землі агрофірмам. Суд вирішив, що оформлення договору міни землі з доплатою не по схемі «пай на пай» в єдиному масиві відповідає законодавству.

Постановою від 10 жовтня суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, який відмовився визнати недійсним договір міни земельних ділянок між фіз- та юрособою за позовом прокурора.

Апеляційний суд погодився, що правовідносини між агрофірмою і землевласником щодо укладення договору міни, не суперечать підпункту «б» пункту 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (щодо мораторію на продаж земель, який зараз продовжений до 2019 року) і відповідають приписам ст.ст. 203, 715, 716 ЦК України: законодавець дозволив обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку.

Судом встановлено, що співвідповідачі обмінялися сформованими земельними ділянками з кадастровими номерами. Тобто, дані правовідносини за своєю суттю не підпадають під правове регулювання Закону № 899 «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки він регулює обмін розподілених між власниками, визначених у натурі земельних ділянок, які ще не зареєстровані за власниками, тобто таких земельних ділянок, які не можуть виступати в якості об'єкта цивільних прав. На противагу цьому, співвідповідачі обміняли земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до законодавства і виступають в якості об'єкта цивільних прав.

З огляду на вищевказане, обмін зареєстрованими земельними ділянками є законним правом сторін - їх власників. Процедура міни на підставі їх вільного волевиявлення може Суди, застосувавши рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» щодо неправомірності мораторію, вирішили, що правова угода між двома приватними особами, в бути використана за взаємною згодою.

Зміст правової угоди, укладеної між агрофірмою і землевласником щодо міни земельними ділянками, не суперечить актам чинного законодавства та не є фіктивною чи уявної правовою угодою в розумінні статей 234 - 235 Цивільного кодексу, оскільки її умови в повному обсязі виконані сторонами договору з дотриманням чинного законодавства (агрофірма отримала більшу ділянку, за який віддала менший і гроші).

основі якої закладено обмін двома земельними ділянками, що належать кожній на праві власності, що не порушує майнових прав держави (на що посилався прокурор). Від визнання правочину недійсним негативні наслідки понесуть тільки приватні особи, а не держава.

Про процедуру реєстрації народження дитини розповідає Міністр юстиції України Павло Петренко

Що потрібно зробити після народження дитини?

Батьки зобов’язані не пізніше 1 місяця від дня пологів зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини.

Заявниками можуть бути як батьки дитини, так й інші особи. Присутність обох батьків є обов’язковою, якщо батьки мають різні прізвища.

Державна реєстрація проводиться з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй імені, прізвища та по батькові.

Як визначається походження дитини?    

Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Які документи потрібні для реєстрації народження?

Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження (усною або письмовою) для проведення державної реєстрації народження дитини подається:

-           паспорт заявника, якщо заявниками є не батьки;

-           документ, який підтверджує факт народження – медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я;

-           паспорти батьків або одного з них;

-           документ, що підтверджує походження дитини від батька (свідоцтво про шлюб або спільна заява матері та батька дитини, або заява матері); 

-           за відсутності документа закладу охорони здоров’я або медичної консультативної комісії, підставою для реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження.

Як визначитися з ім’ям, прізвищем та по батькові дитини?

При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім’я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватися згідно з національними традиціями або не присвоюватися взагалі.

Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Де працює послуга з прийому документів для реєстрації у пологових?

З метою створення сприятливих умов, спрямованих на спрощення доступу громадян до адміністративних послуг, в усіх регіонах України надається послуга щодо прийому документів для державної реєстрації народження та видачі відповідного свідоцтва безпосередньо в пологових будинках. Загалом у 477 медичних установах. За 2016-2017 роки цією послугою скористалися 238 166 громадян.

Інформація про пологові будинки, в яких можна отримати свідоцтво про народження дитини, розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції (https://minjust.gov.ua).

Чи є покарання для батьків, які несвоєчасно зареєстрували дитину?

Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн).

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Ви можете звернутись до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Адреса: м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; тел./факс (0512) 47-41-28. E-mail: info@mk.minjust.gov.ua

Захищаймо права разом!