17 листопада відсвяткував свій ювілей Чоков Олександр Онисимович - голова ради ветеранів села Куцуруб, краєзнавець, кращий друг бібліотеки! Бажаємо ювіляру довголіття, міцного здоров`я і всяких гараздів!
Чоков Олександр
Онисимович народився 17 листопада 1948
року в селі Іванівка Очаківського району Миколаївської області.
Його батьки, Онисим та Ганна, були колгоспниками. Вони з ранку до
пізнього вечора працювали у полі. Праця в колгоспі в післявоєнні роки була дуже тяжкою. Землю
селяни обробляли кіньми та волами.
Жінки вручну в’язали снопи.
Маленький Сашко з братом Іваном
ходили в яслі, так тоді називали дитячий
садочок, який знаходився в простій селянській хатині. Ті яслі були зовсім не схожі на наші теперішні дитячі
садки з просторими світлими кімнатами, музикальними та спортивними залами.
В 7 років він пішов до школи. Вчитися
йому було дуже цікаво, був старанним учнем. Після закінчення
восьмирічної школи навчався в ПТУ № 5 за спеціальністю складальник корпусів металевих суден і одночасно – в вечірній середній школі робітничої молоді № 10 на території заводу
ім. Насенко, нині це
Чорноморський суднобудівний завод.
Після закінчення ПТУ Олександр
Онисимович працював на заводі, на
будівництві великих морозильних риболовних траулерів, які ходили по морях і океанах по всій планеті. В 1967 році його
призвали до лав армії. Три роки він
служив радіотелеграфістом на Чорноморському флоті у місті – герої Севастополі.
Був відмінником бойової підготовки, спеціалістом 1 класу. За
час служби отримав 20 подяк, У 1969 році його портрет розміщено
на Дошці Пошани «Вони відмінно служать Батьківщині» у Севастопольському Матроському
клубі. У 1970 році у складі десанту пловців з двох великих десантних
кораблів приймав участь у масовому запливі на честь Військово Морського флоту.
Також Олександр
Онисимович нагороджений медаллю
«За військову доблесть» та іменним дарунком – електробритвою «Москва»,
від Головнокомандуючого флотом
Радянського Союзу, адмірала флоту С.Г.
Горшкова.
Після служби на
флоті повернувся до рідного села. Він почав працювати електрозварювальником в
мехмайстерні радгоспу «Сонячний».
Молодь села Іванівка обрали його своїм
ватажком. Він організовував комсомольців на добрі, корисні справи. Про це часто
писали в районній газеті «Чорноморська зірка». А потім три роки він очолював вже районну організацію молоді
Очаківщини.
Олександра Онисимовича поважали і довіряли
йому в усьому районі, бо він мав репутацію справедливої, добропорядної,
освіченої людини. В 1982 році він закінчив заочне навчання в Херсонському
сільськогосподарському інституті і отримав професію агронома. З цього ж часу 10 років очолював партійну організацію в радгоспі «Лиманський».
Він завжди був серед людей праці, організовував змагання серед тваринників, механізаторів,
виноградарів, будівельників. Багато уваги приділяв виховній роботі серед молоді,
людей праці і сільської інтелігенції.
З
жовтня 1990 року по
квітень 2002 року працював
сільським головою. Тепер він вже опікувався всіма жителями нашого села, дбав
про їх добробут. Разом з керівниками
господарства приймав безпосередню участь
в організації будівництва сільського Будинку культури, прибудови до школи,
дитячого садка, прокладанні асфальту на вулицях села, підведенню водопроводу,
природного газу в кожну сільську оселю.
Не все так гладко робилося, не вистачало коштів, матеріалів. Та Олександр
Онисимович прикладав всі зусилля, обходив не один ряд кабінетів, щоб вибити все
необхідне для села.
В 1989 році на своїй машині їздив до
Києва, Миколаєва,Тирасполя для вирішення питання придбання металевих конструкцій,
підвісної стелі в глядацькій залі, декорацій для сцени в новому Будинку культури.
У 1998 році машинами через Херсон, десантним
кораблем і фелюгою було перевезено триста кубів дров для
пенсіонерів села, сам їх грузив на Кінбурнській косі,і сам їх розвантажував порту і в Куцурубі, бо на той
час грошей на залучення робітників для цієї роботи в сільраді не було.
В 2008 році Олександр Онисимович пішов на
заслужений відпочинок. Але він не сидить
без діла, займає активну життєву позицію,
очолює ветеранську організацію села Куцуруб, навіть,
навчався в Університеті третього
віку.
Пропрацювавши майже 50
років серед людей і для людей, він багато чого зберігає в своїй пам`яті майже
про кожного мешканця села, про їх трудові подвиги на широких колгоспних ланах і
на водах Дніпробузького лиману.
Він пам’ятає нестримне
бажання людей жити краще і заможніше, зробити своє рідне село сучасним і
впорядкованим. Пам’ятає він розповіді людей старших поколінь про життя до
війни, героїзм односельчан під час
Другої світової війни, важкі повоєнні роки. Все це спонукало Олександра
Онисимовича до оформлення альбомів з
історії села.
Ще раніше, у восьмидесяті роки, він
підготував для шкільного музею 7
альбомів: «Вони захищали Вітчизну», «Наші досягнення», «Нагороди за сумлінну
працю»,
«Пам′ять священна» тощо.
Оформив експозицію про
загиблих воїнів односельчан, ветеранів Другої світової війни.
Нещодавно Олександр Онисимович закінчив
роботу по оформленню 8 альбомів з
історії села Куцуруб за
публікаціями районних, обласних, республіканських газет з 1945 року по
теперішній час. В цих альбомах розміщено 1360 публікацій, 850 фотодокументів.
Протягом трьох років він збирав газетні ви-різки, фотографії, залучав
спонсорів, витрачав власні сили і кошти на таку кропітку і потрібну справу –
збереження історичної пам`яті нашого села. В альбомах зберігається інформація
про село в цілому, наші свята і робочі будні, досягнення трудівників колгоспу, культурні події. 2600
фото для альбомів надали мешканці
села. Допомагали і учні Куцурубської школи.
По закінченню роботи Олександр Онисимович передав ці альбоми до Куцурубської публічної бібліотеки, щоб
кожен мешканець села та
й наші гості мали змогу більше дізнатися про наше село і його
працьовитих людей. Але і зараз, якщо з`являються нові фото, або знаходиться
цікава вирізка, він додає цю інформацію до альбомів.
Зараз працює над 9
альбомом «Пам'ять священна», про учасників і ветеранів ДСВ.
