Читаємо влітку!

Дорогі, юні користувачі 👫 Куцурубської бібліотеки!
👉Зверніть увагу - скільки цікавих, яскравих книжок чекають на вас в нашій бібліотеці. У книжок немає канікул, вони з радістю підуть до вас у гості , якщо ви їх запросите, і разом чудово проведете дозвілля!

25 січня - Тетянин день

Сьогодні, 25 січня, відзначається щорічне традиційне свято - Тетянин день. 

 Пропонуємо згадати твори, де головних героїнь звати Тетяна.

Почнемо , звичайно , з головною Тетяни  російської літератури - Тетяни Ларіної , героїні О.С.Пушкіна « Євгеній Онєгін» 

Тетяна Ларіна - улюблена героїня поета , найвідоміший жіночий образ російської літератури. Пушкін з любов'ю описує  її зовнішність, « милу простоту » , силу її почуттів, характер, образ думок :

Итак, она звалась Татьяной.

Ни красотой сестры своей,

Ни свежестью ее румяной

Не привлекла б она очей…

Окинемо поглядом книжкові полиці, згадаємо героїв – ні не Тетяна,  не Тетяна, і ця теж. Та ось же вона! І ще одна. Книжкові Тані - є, але вони не завжди помітні, хтось у тіні інших персонажів, хтось - навмисне ховається, а хтось - дуже навіть на виду. Отже, кого ж з літературних героїнь російської літератури звали Тетянами?

Арбузов «Таня» цю п'єсу прийнято вважати блискучим театральним дебютом драматурга. Сюжет п'єси дуже  простий. Живе в одному з тихих арбатських двориків симпатична дівчина -Таня Рябініна. Вона кинула медінститут, щоб присвятити всю себе коханому чоловікові Герману. У неї скоро має народитися дитина, а проект Германовський драги визнаний найкращим, а значить - життя вдалося. Але відбувається велике драматургічне  "Раптом". Раптом Таня дізнається, що Герман любить іншу. Життя руйнується, як ляльковий будиночок ібсенівської Нори: Таня йде від Германа, назавжди залишає тихий арбатський дворик, дитина її вмирає і вона залишається одна. І тут вступає в гру друге  велике "Раптом". Таня їде на північ, стає лікарем, здійснює подвиг і знаходить нове особисте щастя в особі тайговика Ігнатова.

3 березня- Всесвітній день письменника

Ви знаєте, скільки письменників у світі? За одними даними їх кількість не перевищує сто тисяч, за іншими - їх двісті тисяч, можливо трохи більше. Якщо згадати, що кількість людей, які живуть на нашій планеті становить сім мільярдів, то виявиться що письменників можна віднести  до зникаючого виду. І це з урахуванням, величезної  армії тих  людей, що  пишуть і публікують себе на різних інтернет-сайтах. Письмові твори створюються більш, ніж на ста п'ятдесяти мовах. Професійний письменник, який проживає на гонорари від продажу своїх творів, може написати в секунду одне слово. Приблизно 36000 слів він може написати за добу, це враховуючи перерви на їжу та сон. Якщо від такої напруги він не впаде замертво, то, працюючи невтомно, за рік письменник напише таку кількість слів, що сам здивується, скільки йому вдалося написати за цей період часу. А протягом життя? Толстой Лев Миколайович за своє життя написав 96 томів. Горький Олексій Максимович став творцем сорока томів. Самим плідним письменником, виявився аж ніяк не Олександр Дюма-батько, який примудрився написати 420 романів. Пальму першості взяла не надто відома письменниця з Англії, вона склала кілька тисяч детективних романів, зміст яких викладено на 300 сторінках. З усього вищесказаного очевидно, наскільки нелегка  письменницька  праця, і якої   поваги вона заслуговує. 

Саме тому було засновано Всесвітній день письменника, який припадає на 3 березня. Святкування цього незвичайного дня було затверджено рішенням конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, скликаного на початку 1986 року. ПЕН-клуб був заснований в 1921 році в Англії. Ідея освіти належить Кетрін Емі Доусон-Скотт письменниці з Англії, очолив клуб Джон Голсуорсі. День письменника служить відмінним приводом для поздоровлення любителів складати романи. 

Пропонуємо до вашої уваги цікаві факти про письменників.

Розповідь про наше майбутнє без книг і любові до читання.

Скажіть, яку книгу ви прочитали недавно? А коли це було? Нам ніколи читати, ніколи думати, що колись давати волю своїй уяві, колись насолоджуватися мовою, стилем, історією. Всі відкладаємо і відкладаємо. А що якщо спробувати уявити собі, що буде, коли метушливий ритм життя і прогрес призведе до того, що література перестане бути потрібною, відімре і залишиться тільки в серцях відданих анахронічних людей?

Майк Гелпрін написав оповідання «Свіча горіла», в якому описав подібну ситуацію. Прочитайте його, будь ласка. А коли буде час - підійдіть до книжкового стелажу, виберіть собі що-небудь цікаве.