Прийнято Закон щодо протидії булінгу

Консультує начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Роман Возняк

Відповідний Закон (проект № 8584) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" прийнято 18 грудня на засіданні Верховної Ради.

Так, до Закону «Про освіту» введено визначення булінгу - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Також у Законі «Про освіту» визначено механізми протидії цьому явищу. Зокрема, керівник закладу освіти - має розробити, затвердити та оприлюднити план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Також запропоновано доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення новою статтею 173-4, що встановлює відповідальність за булінг (від пятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин).

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Крім того, освітньому омбудсмену надається право: здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; аналізувати заходи для надання соціальних і психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Куди звертатися громадянам, які постраждали від домашнього насильства

Мій чоловік, коли вип’є, піднімає на мене руку. Спершу думала, що цього більше не повториться, але за останній рік він мене бив мало не щомісяця. Що мені робити?
Ольга
Перш за все, хочу порадити Вам і всім громадянам, які зазнають насильства, в жодному разі не мовчати. Агресор не одумається і не втихомириться. Чим довше ви мовчите про проблему, тим більше насильник переконується у своїй безкарності, й тим більше у нього розв’язуються руки.
Історично склалося, що цю проблему в нас намагалися замовчувати, адже не хотіли «виносити сміття з хати». За даними Міністерства внутрішніх справ, упродовж 2017 року до поліції надійшло понад 110 тисяч заяв та повідомлень про домашнє насильство. І це при тому, що за статистикою усього лише 10-15% постраждалих від домашнього насильства звертаються за допомогою. Тому можна лише уявити, скільки реально жінок страждають від побоїв. Більше того, за експертними оцінками, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть через такого роду знущання.
Що зробило Міністерство юстиції для посилення відповідальності агресора?
Ми не могли залишати цю проблему в тому стані, в якому вона перебувала роками. Тому разом з народними депутатами було розроблено й прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Він деталізує види насильства, визначаючи фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Окрім цього, було внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, які запровадили кримінальну відповідальність за домашнє насильство в будь-яких його проявах.
Якого покарання слід очікувати тим, хто вчиняє домашнє насильство?
Стосовно кривдника може бути винесено терміновий заборонний припис, який зобов’язує залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи терміном до 10 днів.
Інші можливі механізми захисту від домашнього насильства – обмежувальний припис, взяття на профілактичний облік та проведення профілактичної роботи, а також направлення для проходження програми для кривдників. Ці заходи забороняють кривдникові мешкати з постраждалою особою в одному приміщенні та будь-яким чином взаємодіяти з нею на термін до 6 місяців.
Якщо дії правопорушника будуть кваліфіковані як адміністративне правопорушення, то йому на перший раз загрожує штраф від 170-340 грн, громадські роботи від 30 до 40 годин або ж адміністративний арешт на строк до 7 діб. У разі вчинення тих самих дій протягом року штраф може сягнути 680 грн, тривалість громадських робіт збільшення 60 годин, а адміністративний арешт становитиме вже 15 діб.
Також за домашнє насильство передбачена кримінальна відповідальність. У цьому випадку санкції значно суворіші, з тюремним ув’язненням. Зокрема, особі може бути присуджено громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на строк до 6 місяців, обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 2 років. Але дані норми почнуть діяти з 11 січня 2019 року.
Куди звертатися громадянам, які постраждали від домашнього насильства?
Постраждалі від домашнього насильства можуть звернутися до:
– уповноважених підрозділів органів поліції,
– загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб,
– служби у справах дітей за місцем свого проживання,
– скористатися послугами адвокатів нашої системи безоплатної правової допомоги.
Куди звертатися за більш детальними консультаціями та роз’ясненнями?
Якщо у вас виникнуть питання з цього приводу - телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах всієї України. Там ви зможете отримати консультацію і правовий захист.
Крім цього, Ви можете звернутись до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Адреса: м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; тел./факс (0512) 47-41-28. E-mail: info@mk.minjust.gov.ua
Захищаймо права разом!

Згода подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю

      Консультує начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Роман Возняк

У сучасному житті майнові відносини подружжя стали відігравати значну роль.   Відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено перелік майна, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя, зокрема це:

- майно, набуте до шлюбу;

- майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто;

- житло або земельна ділянка, набуті за час шлюбу внаслідок їх приватизації;

- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

- премії, нагороди, одержані за особисті заслуги;

- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка йому (їй) належала, а також як відшкодування моральної шкоди; страхові суми, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю чоловіка, дружини майно, набуте ним (нею) за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

            Положеннями Цивільного та Сімейного кодексів України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Особливістю права спільної сумісної власності - є відсутність визначення часток учасників, тобто на відміну від спільної часткової власності, де частка учасника визначена у вигляді арифметичної частки, право кожного співвласника у спільній сумісній власності поширюється на усе майно без вираження частки.   

       Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, набуте за час шлюбу, крім майна, описаного в ст. 57 Сімейного кодексу України. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Згода подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю оформлюється у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально він (вона) погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення, нотаріус при посвідченні такого договору перевіряє додержання умов, зазначених у такій згоді.

      Для засвідчення справжності підпису на заяві одного з подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, нотаріусу подаються: паспорт того з подружжя, котрий надає згоду; довідка про присвоєння  ідентифікаційного номера; свідоцтво про укладення шлюбу між подружжям.

     Також слід зазначити, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, яке набуте за час шлюбу.

Суд дозволив обмін нерівноцінной землі з доплатою

Консультує начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Роман Возняк

Приватні особи мають право обмінюватися земельними ділянками, що належать їм на праві власності, якщо воно зареєстровано.

Донецький апеляційний суд, розглянувши справу № 227/1505/18, визнав право приватних осіб на фактичну продажу землі агрофірмам. Суд вирішив, що оформлення договору міни землі з доплатою не по схемі «пай на пай» в єдиному масиві відповідає законодавству.

Постановою від 10 жовтня суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, який відмовився визнати недійсним договір міни земельних ділянок між фіз- та юрособою за позовом прокурора.

Апеляційний суд погодився, що правовідносини між агрофірмою і землевласником щодо укладення договору міни, не суперечать підпункту «б» пункту 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (щодо мораторію на продаж земель, який зараз продовжений до 2019 року) і відповідають приписам ст.ст. 203, 715, 716 ЦК України: законодавець дозволив обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку.

Судом встановлено, що співвідповідачі обмінялися сформованими земельними ділянками з кадастровими номерами. Тобто, дані правовідносини за своєю суттю не підпадають під правове регулювання Закону № 899 «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки він регулює обмін розподілених між власниками, визначених у натурі земельних ділянок, які ще не зареєстровані за власниками, тобто таких земельних ділянок, які не можуть виступати в якості об'єкта цивільних прав. На противагу цьому, співвідповідачі обміняли земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до законодавства і виступають в якості об'єкта цивільних прав.

З огляду на вищевказане, обмін зареєстрованими земельними ділянками є законним правом сторін - їх власників. Процедура міни на підставі їх вільного волевиявлення може Суди, застосувавши рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» щодо неправомірності мораторію, вирішили, що правова угода між двома приватними особами, в бути використана за взаємною згодою.

Зміст правової угоди, укладеної між агрофірмою і землевласником щодо міни земельними ділянками, не суперечить актам чинного законодавства та не є фіктивною чи уявної правовою угодою в розумінні статей 234 - 235 Цивільного кодексу, оскільки її умови в повному обсязі виконані сторонами договору з дотриманням чинного законодавства (агрофірма отримала більшу ділянку, за який віддала менший і гроші).

основі якої закладено обмін двома земельними ділянками, що належать кожній на праві власності, що не порушує майнових прав держави (на що посилався прокурор). Від визнання правочину недійсним негативні наслідки понесуть тільки приватні особи, а не держава.

Про процедуру реєстрації народження дитини розповідає Міністр юстиції України Павло Петренко

Що потрібно зробити після народження дитини?

Батьки зобов’язані не пізніше 1 місяця від дня пологів зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини.

Заявниками можуть бути як батьки дитини, так й інші особи. Присутність обох батьків є обов’язковою, якщо батьки мають різні прізвища.

Державна реєстрація проводиться з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй імені, прізвища та по батькові.

Як визначається походження дитини?    

Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Які документи потрібні для реєстрації народження?

Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження (усною або письмовою) для проведення державної реєстрації народження дитини подається:

-           паспорт заявника, якщо заявниками є не батьки;

-           документ, який підтверджує факт народження – медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я;

-           паспорти батьків або одного з них;

-           документ, що підтверджує походження дитини від батька (свідоцтво про шлюб або спільна заява матері та батька дитини, або заява матері); 

-           за відсутності документа закладу охорони здоров’я або медичної консультативної комісії, підставою для реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження.

Як визначитися з ім’ям, прізвищем та по батькові дитини?

При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім’я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватися згідно з національними традиціями або не присвоюватися взагалі.

Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Де працює послуга з прийому документів для реєстрації у пологових?

З метою створення сприятливих умов, спрямованих на спрощення доступу громадян до адміністративних послуг, в усіх регіонах України надається послуга щодо прийому документів для державної реєстрації народження та видачі відповідного свідоцтва безпосередньо в пологових будинках. Загалом у 477 медичних установах. За 2016-2017 роки цією послугою скористалися 238 166 громадян.

Інформація про пологові будинки, в яких можна отримати свідоцтво про народження дитини, розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції (https://minjust.gov.ua).

Чи є покарання для батьків, які несвоєчасно зареєстрували дитину?

Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн).

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Ви можете звернутись до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Адреса: м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; тел./факс (0512) 47-41-28. E-mail: info@mk.minjust.gov.ua

Захищаймо права разом!