Прийнято Закон щодо протидії булінгу

Консультує начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Роман Возняк

Відповідний Закон (проект № 8584) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" прийнято 18 грудня на засіданні Верховної Ради.

Так, до Закону «Про освіту» введено визначення булінгу - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Також у Законі «Про освіту» визначено механізми протидії цьому явищу. Зокрема, керівник закладу освіти - має розробити, затвердити та оприлюднити план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Також запропоновано доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення новою статтею 173-4, що встановлює відповідальність за булінг (від пятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин).

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Крім того, освітньому омбудсмену надається право: здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; аналізувати заходи для надання соціальних і психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Зустріч з Ангеліною Крихелі

14 грудня в Очаківській  міській бібліотеці відбулась зустріч з українською письменницею, членом Національної спілки журналістів України,   автором книг для дорослих і дітей Ангеліною Крихелі. Це завершальний захід письменниці в рамках благодійного новорічного туру по Миколаївсьій області. На зустріч з письменницею були запрошені постійні відвідувачі бібліотеки - учні 3 класу. Бібліотекарі Куцурубської ПБ скористалися можливістю зустрітися з письменницею, і також відвідали захід.

 Письменниця розповіла, що почала писати  з семи років. Писала вірші та захоплювалася прозою, мріяла стати професійним письменником. Та згодом поетичного простору стало замало. Вже у 15 років Ангеліна пробує себе в журналістиці у відомій Миколаївській газеті.

Ангеліна  відповідала на численні запитання школярів, які  цікавилася, коли вона почала писати казки, які оцінки мала у школі з літератури, якою мовою вона думає, скільки мов знає.

На згадку про зустріч, Ангеліна Крихелі  подарувала бібліотеці свою книгу з автографом та щирими побажаннями. На останок були слова вдячності, автограф-сесія і фото на згадку.

Куди звертатися громадянам, які постраждали від домашнього насильства

Мій чоловік, коли вип’є, піднімає на мене руку. Спершу думала, що цього більше не повториться, але за останній рік він мене бив мало не щомісяця. Що мені робити?
Ольга
Перш за все, хочу порадити Вам і всім громадянам, які зазнають насильства, в жодному разі не мовчати. Агресор не одумається і не втихомириться. Чим довше ви мовчите про проблему, тим більше насильник переконується у своїй безкарності, й тим більше у нього розв’язуються руки.
Історично склалося, що цю проблему в нас намагалися замовчувати, адже не хотіли «виносити сміття з хати». За даними Міністерства внутрішніх справ, упродовж 2017 року до поліції надійшло понад 110 тисяч заяв та повідомлень про домашнє насильство. І це при тому, що за статистикою усього лише 10-15% постраждалих від домашнього насильства звертаються за допомогою. Тому можна лише уявити, скільки реально жінок страждають від побоїв. Більше того, за експертними оцінками, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть через такого роду знущання.
Що зробило Міністерство юстиції для посилення відповідальності агресора?
Ми не могли залишати цю проблему в тому стані, в якому вона перебувала роками. Тому разом з народними депутатами було розроблено й прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Він деталізує види насильства, визначаючи фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Окрім цього, було внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, які запровадили кримінальну відповідальність за домашнє насильство в будь-яких його проявах.
Якого покарання слід очікувати тим, хто вчиняє домашнє насильство?
Стосовно кривдника може бути винесено терміновий заборонний припис, який зобов’язує залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи терміном до 10 днів.
Інші можливі механізми захисту від домашнього насильства – обмежувальний припис, взяття на профілактичний облік та проведення профілактичної роботи, а також направлення для проходження програми для кривдників. Ці заходи забороняють кривдникові мешкати з постраждалою особою в одному приміщенні та будь-яким чином взаємодіяти з нею на термін до 6 місяців.
Якщо дії правопорушника будуть кваліфіковані як адміністративне правопорушення, то йому на перший раз загрожує штраф від 170-340 грн, громадські роботи від 30 до 40 годин або ж адміністративний арешт на строк до 7 діб. У разі вчинення тих самих дій протягом року штраф може сягнути 680 грн, тривалість громадських робіт збільшення 60 годин, а адміністративний арешт становитиме вже 15 діб.
Також за домашнє насильство передбачена кримінальна відповідальність. У цьому випадку санкції значно суворіші, з тюремним ув’язненням. Зокрема, особі може бути присуджено громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на строк до 6 місяців, обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 2 років. Але дані норми почнуть діяти з 11 січня 2019 року.
Куди звертатися громадянам, які постраждали від домашнього насильства?
Постраждалі від домашнього насильства можуть звернутися до:
– уповноважених підрозділів органів поліції,
– загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб,
– служби у справах дітей за місцем свого проживання,
– скористатися послугами адвокатів нашої системи безоплатної правової допомоги.
Куди звертатися за більш детальними консультаціями та роз’ясненнями?
Якщо у вас виникнуть питання з цього приводу - телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах всієї України. Там ви зможете отримати консультацію і правовий захист.
Крім цього, Ви можете звернутись до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Адреса: м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; тел./факс (0512) 47-41-28. E-mail: info@mk.minjust.gov.ua
Захищаймо права разом!

Згода подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю

      Консультує начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Роман Возняк

У сучасному житті майнові відносини подружжя стали відігравати значну роль.   Відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено перелік майна, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя, зокрема це:

- майно, набуте до шлюбу;

- майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто;

- житло або земельна ділянка, набуті за час шлюбу внаслідок їх приватизації;

- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

- премії, нагороди, одержані за особисті заслуги;

- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка йому (їй) належала, а також як відшкодування моральної шкоди; страхові суми, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю чоловіка, дружини майно, набуте ним (нею) за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

            Положеннями Цивільного та Сімейного кодексів України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Особливістю права спільної сумісної власності - є відсутність визначення часток учасників, тобто на відміну від спільної часткової власності, де частка учасника визначена у вигляді арифметичної частки, право кожного співвласника у спільній сумісній власності поширюється на усе майно без вираження частки.   

       Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, набуте за час шлюбу, крім майна, описаного в ст. 57 Сімейного кодексу України. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Згода подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю оформлюється у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально він (вона) погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення, нотаріус при посвідченні такого договору перевіряє додержання умов, зазначених у такій згоді.

      Для засвідчення справжності підпису на заяві одного з подружжя на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, нотаріусу подаються: паспорт того з подружжя, котрий надає згоду; довідка про присвоєння  ідентифікаційного номера; свідоцтво про укладення шлюбу між подружжям.

     Також слід зазначити, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, яке набуте за час шлюбу.

Хай щастить Вам, ювіляре!

     17 листопада відсвяткував свій ювілей Чоков Олександр Онисимович - голова ради ветеранів села Куцуруб, краєзнавець, кращий друг бібліотеки! Бажаємо ювіляру довголіття, міцного здоров`я і всяких гараздів!

Чоков Олександр Онисимович народився 17 листопада 1948   року в селі Іванівка Очаківського району Миколаївської області.

     Його батьки, Онисим  та Ганна, були колгоспниками. Вони з  ранку до  пізнього вечора працювали у полі. Праця в колгоспі в    післявоєнні роки була дуже тяжкою. Землю селяни обробляли      кіньми та волами. Жінки вручну в’язали снопи.

     Маленький Сашко з братом Іваном ходили  в яслі, так тоді називали дитячий садочок, який знаходився в простій селянській хатині. Ті яслі  були зовсім не схожі на наші теперішні дитячі садки з просторими світлими кімнатами, музикальними та спортивними залами.

   В 7 років він пішов до школи. Вчитися йому  було дуже цікаво,  був старанним учнем. Після закінчення восьмирічної школи навчався в ПТУ № 5 за спеціальністю  складальник корпусів металевих суден і   одночасно – в вечірній         середній школі  робітничої молоді № 10 на території заводу ім. Насенко,     нині  це        Чорноморський суднобудівний завод.

     Після закінчення ПТУ Олександр Онисимович  працював на заводі, на будівництві великих морозильних риболовних траулерів, які  ходили по морях і океанах по всій планеті. В 1967 році його призвали до лав   армії. Три роки він служив радіотелеграфістом на Чорноморському флоті у місті – герої Севастополі. Був        відмінником  бойової підготовки, спеціалістом 1 класу. За час     служби  отримав 20 подяк, У 1969 році його портрет розміщено на Дошці Пошани «Вони відмінно служать Батьківщині» у Севастопольському  Матроському   клубі. У 1970 році у складі десанту пловців з двох великих десантних кораблів приймав участь у масовому запливі на честь Військово Морського флоту.

Також Олександр Онисимович  нагороджений  медаллю  «За військову доблесть» та іменним дарунком – електробритвою «Москва», від       Головнокомандуючого флотом Радянського Союзу, адмірала  флоту С.Г. Горшкова.

 Після служби на флоті повернувся до рідного села. Він почав працювати електрозварювальником в мехмайстерні радгоспу «Сонячний».

  Молодь села Іванівка обрали його своїм ватажком. Він організовував комсомольців на добрі, корисні справи. Про це часто писали в районній газеті «Чорноморська зірка». А потім три роки він      очолював вже районну організацію молоді Очаківщини.

     Олександра Онисимовича поважали і довіряли йому в усьому районі, бо він мав репутацію справедливої, добропорядної, освіченої людини. В 1982 році він закінчив заочне навчання в Херсонському сільськогосподарському інституті і отримав професію агронома. З цього ж часу  10 років очолював партійну організацію  в радгоспі «Лиманський».

  Він завжди був серед людей праці, організовував  змагання  серед тваринників, механізаторів, виноградарів, будівельників. Багато уваги приділяв виховній роботі серед молоді, людей праці і  сільської інтелігенції.

  З  жовтня  1990 року  по  квітень 2002 року  працював сільським головою. Тепер він вже опікувався всіма жителями нашого села, дбав про їх  добробут. Разом з керівниками господарства приймав безпосередню  участь в організації будівництва сільського Будинку культури, прибудови до школи, дитячого садка, прокладанні асфальту на вулицях села, підведенню водопроводу, природного газу в кожну сільську оселю.

  Не все так гладко робилося, не   вистачало коштів, матеріалів. Та Олександр Онисимович прикладав всі зусилля, обходив не один ряд кабінетів, щоб вибити все необхідне для  села.

     В 1989 році на своїй машині їздив до Києва, Миколаєва,Тирасполя для вирішення питання придбання металевих конструкцій, підвісної стелі в глядацькій залі, декорацій для сцени в новому  Будинку культури.

   У 1998 році машинами через Херсон, десантним кораблем і    фелюгою було перевезено триста кубів дров для пенсіонерів села, сам їх грузив на Кінбурнській косі,і сам їх  розвантажував порту і в Куцурубі, бо на той час грошей на залучення робітників для цієї роботи в сільраді не було.

  В 2008 році Олександр Онисимович пішов на заслужений  відпочинок. Але він не сидить без діла, займає активну життєву позицію,  очолює ветеранську організацію села Куцуруб,  навіть,  навчався в  Університеті третього віку.

Пропрацювавши майже 50 років серед людей і для людей, він багато чого зберігає в своїй пам`яті майже про кожного мешканця села, про їх трудові подвиги на широких колгоспних ланах і на водах Дніпробузького лиману.

Він пам’ятає нестримне бажання людей жити краще і заможніше, зробити своє рідне село сучасним і впорядкованим. Пам’ятає він розповіді людей старших поколінь про життя до війни,  героїзм односельчан під час Другої світової війни, важкі повоєнні роки. Все це спонукало Олександра Онисимовича  до оформлення альбомів з історії села.

       Ще раніше, у восьмидесяті роки, він підготував для шкільного музею  7 альбомів: «Вони захищали Вітчизну», «Наші досягнення», «Нагороди за сумлінну працю»,  

 «Пам′ять священна» тощо.

Оформив експозицію про загиблих воїнів односельчан, ветеранів Другої світової війни.

   Нещодавно Олександр Онисимович закінчив роботу по  оформленню 8 альбомів з історії села   Куцуруб за публікаціями районних, обласних, республіканських газет з 1945 року по теперішній час. В цих альбомах розміщено 1360 публікацій, 850 фотодокументів. Протягом трьох років він збирав газетні ви-різки, фотографії, залучав спонсорів, витрачав власні сили і кошти на таку кропітку і потрібну справу – збереження історичної пам`яті нашого села. В альбомах зберігається інформація про село в цілому, наші свята і робочі будні, досягнення  трудівників колгоспу, культурні події. 2600 фото для альбомів надали мешканці села. Допомагали  і учні  Куцурубської школи.

По закінченню роботи  Олександр Онисимович передав ці      альбоми до  Куцурубської публічної бібліотеки, щоб кожен                  мешканець села та й наші  гості мали  змогу більше дізнатися про наше село і його працьовитих людей. Але і зараз, якщо з`являються нові фото, або знаходиться цікава вирізка, він додає цю інформацію до альбомів.

Зараз працює над 9 альбомом «Пам'ять священна», про учасників і ветеранів ДСВ.