Наші видання

Весна - природа пробуджується від зимового сну, коли сонечко гріє наші серця, в душі піднесення та хочеться римувати. Поезія — це спосіб почути одне одного. Це можливість зафіксувати досвід і знайти відгук. Вірші стають способом знайти слова для пережитого, відчути підтримку і взаєморозуміння.

У кожної людини є голос серця, але не кожен його розуміє, і майже ніхто його не чує. Все тому, що серце не вміє говорити словами. Воно говорить відчуттям. Це відчуття являє собою чисте джерело, з якого може напитися наша душа.

Збірка“Голос серця”  - калейдоскоп складних емоцій, які сьогодні безперервно переживає будь-яка мисляча людина. Вона відображає пошук сенсів у житті, у боротьбі з богами та людьми, водночас відчайдушно, а подекуди й з гумором.

Автори віршованих мініатюр - різні за статтю та фахом, життєвим досвідом та віком, найменшій із них - 10, а найстаршому – 82. Деякі імена знайомі нашим читачам, деякі - будуть відкриттям. Їх об`єднує любов до рідного краю та жага до життя, перевтілена у вірші, кожен із яких здатний знайти своє особливе місце у чиємусь серці.

Ніна Бачківська, Світлана Бачу, Ольга Ворончихіна, Юрій Зіньковський, Наталія Мрикало, Ольга Мохнач, Дудник Євген, Диняк Влада, Шишкіна Яна, Світлана Столяр пропускають крізь себе біль і розчарування, тривогу і смуток – все те, що відобразилось на біографіях українців, кожної людини. Це, зокрема, і гіркий досвід сьогодення нашої громади, яка живе під щоденними обстрілами. Такі наче прості слова, а так проймають, заходять у саму душу. У їхніх текстах багато гіркоти, і вони б хотіли замінити слово «війна» на багато інших слів. Але саме в їхніх віршах наш голос перетікає з нашого минулого та нинішнього — у наше майбутнє.

Маємо надію, що і ця збірка знайде свого читача, який полюбить її та зачитається кожним, таким чудовим, віршем.

Нова збірка

 Поезія… Яким чином в душі людини народжуються вірші? Як з'являється той дивний дар, що змушує прості слова звучати по-новому, а серце – битися сильніше? Як кількома поетичними рядками поету вдається відобразити цілий світ?   Складання віршів порівнянне з польотом птаха. Навчитися цьому неможливо, а ось зрозуміти поезію під силу кожному, тому що вірші – це сторінки життя, не вигаданого, а справжнього, прожитого й відчутого поетом до кінчиків пальців, до найглибших струн його душі...

 Презентуємо вам, наші читачі, нове видання в рамках програми "Рідного краю славетні імена" 

“...Якби ж то політати…”- неймовірно ліричні, щирі поетичні мініатюри, присвячені рідному краю, його людям, проблемам, які хвилюють сьогодні наші душі. У них яскраво проявляється самобутність та неповторність, щира любов до міста на морі - Очакова, та своєї малої Батьківщини, до мальовничого села Юрківка, на Київщині, де народилася і нині проживає Ніна Бачківська.

 У багатьох віршах Ніни Станіславівни рядки дзвенять болем за долю Вкраїни, її майбутнє. Цей чистий передзвін неможливо не почути і не відчути. Бо Україна для неї – це й блакитна стрічка лиману, безмежний простір моря, Очаківщина - прекрасна у будь-яку пору року. Краса мальовничої Київщини надихає авторку на поетичне відтворення її у віршах, читаєш – і ніби сам стаєш частиною цієї природи, розчиняєшся в її неповторних акварелях.

 Поетеса пропускає крізь себе не лише радість, а також біль і розчарування, тривогу і смуток – все те, що відобразилось на біографіях українців, кожної людини. Це, зокрема, і гіркий спогад про минуле, і про воїнів, які загинули в у сучасній війні, і сьогодення міста, яке живе під щоденними обстрілами. Такі наче прості слова, а так проймають, заходять у саму душу. Десь же віднайшла вона ті слова, які так гарно та мелодійно сплелися у вірші та так чітко і ясно змалювують людські почуття в усіх їх фарбах та відтінках!

 Доскіпливі критики, можливо знайдуть огріхи в мовній стилістиці, в римі та побудові деяких віршованих рядків, але авторка й не прагнула поставити себе на одні шаблі з професійними письменниками. Як каже пані Ніна про свою творчість: не претендую на звання поета, пишу від душі, і для душі.

 Маємо надію, що ця збірка Ніни Бачківської знайде свого читача, який полюбить її та зачитається кожним, таким чудовим, віршем.

Ріки незмінно течуть додому

З 16 по 24 березня 2024 року наша бібліотека взяла участь у  Всеукраїнській  інформаційно-просвітницькій  акції  «Національний тиждень читання. Тиждень поезії». 

 Темою тижня поезії 2024 став "ДІМ", а гаслом – "Ріки незмінно течуть додому".

 Творцями поетичних рядків є люди, які трохи інакше сприймають навколишній світ. Поезія - це стан їхньої душі, пісня, яка лине із самого серця. Кожен вірш - це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя, неповторний барвистий опис життєво-важливих цінностей, переживань, почуттів, емоцій.

Ми запрошуємо вас відвідати нашу бібліотеку, де наразі експонуються книжкові виставки українських поезій. Візьміть до рук видання з віршованими рядками, розгорніть та відчуйте чарівність поетичного слова…

Літературне знайомство: Ніна Бачківська.

 Народилася на Київщині 9 березня 1958. В 1975 виїхали до Донецької області, і вже зі своєю родиною, в 1981 переїхали в Очаків.

- Працювала в різних установах, і в дитячому садку, і оператором АЗС. Маю велику родину: троє дорослих дітей та шестеро онуків. З дитинства вабила мене література, ще малою пробувала щось писати, якісь казочки. Вже в часи проживання в Очакові писала статті на різні теми в місцеві газети. По справжньому написала свої перші вірші в 2007. Не претендую на звання поета, пишу від душі, і для душі.

В творчому доробку майстрині слова збірки поезій "Повернення", "Батьківська хата", розповіді "Незабутні..."

 Представляємо на ваш розсуд неймовірно ліричні, щирі поезії, присвячені рідному краю, його людям, проблемам, які хвилюють сьогодні наші душі. У них яскраво проявляється самобутність та неповторність, щира любов до міста на морі - Очакова, та своєї малої Батьківщини, до мальовничого села Юрківка, на Київщині, де народилася і нині проживає авторка.

Ніна Бачківська не прагне поставити себе на одні шаблі з професійними письменниками, вона - людина, чия душа несе слово, і бажає його донести до людей, поділитися спогадами та думками.

Запитуйте збірки Ніни Бачківської у бібліотеці!

Віршоване слово Ніни Бачківської

#читаємо_Зіньковського

 

                     Біографічний фотонарис "Юрій Зіньковський - він наша гордість, наш поет!"

 

Куцуруб у літературній спадщині Юрія Зіньковського

Наш рідний край, наша мала батьківщина – мальовниче село Куцуруб на березі Дніпро-Бузького лиману. Воно має свою неповторно-колоритну історію.

Саме цьому, на перший погляд, непримітному на карті України, невеличкому, але такому дорогому не тільки для Зіньковського Юрія Васильовича, але й для нас, селу Куцуруб і присвячує митець свої кращі поетичні твори. Завдяки його творчості наш непримітний Куцуруб став відомим не тільки на політичній карті, але й на «літературній карті» України.

 

Куцуруб у літературній спадщині Юрія Зіньковського

Перший урок у бібліотеці

Новий навчальний рік у Куцурубській бібліотеці розпочався першим уроком "Живи, міцній і квітни Україно!", присвяченим 30 річниці Незалежності України!

На захід завітали учні 9 класу з класоводом Фіц К.В. Діти були активними учасниками квесту "Я люблю Україну", вікторини "Моє село - моя маленька батьківщина", присвяченої 265-ю села Куцуруб. Під час заходу відбулось і оголошення та нагородження переможців конкурсу малюнків "Незалежна. Вільна. Моя". Перше місце здобула творча робота Калкутіної Анастасії. Подяками за участь у конкурсі нагороджені Яковенко Анна та Ніколаєва Анна.

Святковий торт став завершальним акордом заходу.

Поетичні онлайн-читання «Слово і світ Дмитра Креміня»

У рамках реалізації проєкту «Шануймо Поета: Дмитро Кремінь у пам’яті миколаївців» бібліотекарі та користувачі Куцурубської ПБ та Парутинської бібліотеки-філії взяли участь у других поетичних онлайн-читаннях «Слово і світ Дмитра Креміня», які відбулися 17 серпня 2021.

З вітальним словом до учасників звернувся мовний омбудсмен Т. Д. Кремінь, який наголосив на важливості проведення мистецьких фестивалів, літературних конкурсів та започаткування премій, підтримки вітчизняного книговидання як найдієвішого засібу з популяризації української культури та мови, виховання майбутніх поколінь. Голова Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України В. І. Марущак поділилася власними спогадами про Д. Д. Кременя і думками щодо його творчості. Подружжя Ребриків – к.ф.н., проректор Закарпатської академії мистецтв Н. Й. Ребрик та український поет і видавець, засновник першого недержавного видавництва «Гражда» І.М. Ребрик, презентували книгу ранньої лірики та віршів «закарпатського циклу» Д. Д. Креміня «З днів шалених», упорядкованих ними.

Книга "З днів шалених" вже надійшла до бібліотек громади та очікує на свого читача! 

Обласна виставка - інсталяція “Шокова терапія поезії Дмитра Креміня”

Куцурубська ПБ приєдналася до проведення обласної мобільної виставки - інсталяції “Шокова терапія поезії Дмитра Креміня”, присвяченної відомому українському поету, публіцисту, есеїсту, перекладачу, заслуженому діячу мистецтв України, лавреату Шевченківської премії Дмитру Дмитровичу Креміню.

Запрошуємо наших користувачів ознайомитися з виставкою, на якій представлені літературознавчі дослідження, твори, збірки поета.

Багатолітня щира дружба пов'язувала Ільїна В.О. - старосту сіл Парутине, Каталине, Прибузьке з Дмитром Кремінем. Дякуємо Всеволоду Олександровичу за спогади та за надані з домашньої бібліотеки фото і видання з автографом Д. Креміня, які стали прикрасою виставки.

Вітаємо переможців онлайн - вікторини!

Вітаємо переможців онлайн - вікторини!

До свого 70-ччя Куцурубська бібліотека провела краєзнавчу онлайн - вікторину "Куцурубська громада: від села до села". Дев'ятнадцять учасників , від 16 до 63 років, із Куцуруба, Матросівки, Солончаків, Дмитрівки виявляли свої знання про рідний край і змагалися за перемогу!

Вітаємо з перемогою Анастасію Рудай (26 років, с.Куцуруб), яка надала правильні відповіді на всі питання!

Нагороджуються подякою та заохочувальними подарунками учасники, яким трішки не вистачило знань для перемоги: Драган Ольга Петрівна (62р., с. Солончаки) та Голосна Ганна Василівна ( 40р., с. Матросівка).

Вітаємо з перемогою! Бажаємо нових творчих звершень!

Запрошуємо взяти участь у краєзнавчій вікторині до Дня Незалежності України!

В рамках відзначення 70 -ччя Куцурубської публічної бібліотеки та з нагоди  Дня Незалежності України запрошуємо всіх бажаючих перевірити свої знання про Куцурубську громаду, дізнатися щось нове і цікаве у вікторині "Куцурубська громада: від села до села". 

Це -  онлайн вікторина, яка передбачає відповіді на запитання  про села Куцурубської громади,  події та факти, традиції, природну своєрідність та її відомих людей  у google-формі.

Для участі у вікторині та ознайомлення з умовами необхідно перейти за посиланням:

Краєзнавча вікторина "Куцурубська громада: від села до села"

ПОЛОЖЕННЯ
про проведення загальносільської

віртуальної  краєзнавчої вікторини

"Куцурубська громада: від села до села"

Мета: 

      -    реклама бібліотеки та бібліотечних послуг, поширення та популяризація знань про історію рідного краю,  села;

-  національно-патріотичне виховання дітей, як гідних нащадків історичних традицій краю.

Завдання:

      -    збереження історичної пам'яті;

-           виховання у дітей любові до рідного краю, поваги до предків і   гордості за їх звитяги;

2. Організація Вікторини

2.1. Вікторину організовує і проводить КЗ «Куцурубська публічна бібліотека»;

2.2. Вікторина  проводиться в один етап з 17 по 31серпня 2020 року.

3. Умови участі у вікторині

3.1. Вікторина проводиться віртуально серед жителів Куцурубської ОТГ, без вікових і кількісних обмежень.   Не допускаються до участі у конкурсі бібліотекарі та члени їх родин.

3.2. Учасники  дають відповіді на питання вікторини, які будуть доступні за посиланням, розміщеним   у блозі бібліотеки, на сторінці бібліотеки у соціальній  мережі Фейсбук.

3.3. Учасники обов’язково зазначають прізвище, ім¢я,  вік та  місце проживання.

3.4. Останній день участі — 31 серпня.

3.5. Переможцями стануть 3 перших учасника, які нададуть вірні відповіді на всі питання вікторини.

3.6. Переможців Конкурсу оголосить директор КЗ «Куцурубська публічна бібліотека» 1 вересня  на сторінці групи у Facebook  та у блозі бібліотеки.

3.7. Нагородження переможців Конкурсу відбудеться після офіційного завершення карантину в Україні.

Велоквест «Книги читаємо - село рідне вивчаємо»

Сьогодні відбувся велоквест «Книги читаємо - село рідне вивчаємо». Наш захід був спрямований на те, щоб прогулянка селом була не тільки корисною, а й ще пізнавальною. Команда під назвою «Форсаж» подорожувала селом на велосипедах, виконуючи різні завдання, для того, щоб досягти основної мети - дізнатись більше про рідне село. Стартували від БК, де знаходилася перша підказка, завітали до магазину «Умка», потім до магазину «Одягайка», завітали за підказками до дитячого садочка, магазину «Експрес», ФАПу. Чергова підказка і завдання чекало на дітей біля пам’ятника загиблим односельчанам. Кінцевим пунктом квесту була бібліотека,де на втомлених і задоволених мандрівників чекав сюрприз! Дякуємо всім, хто допомагав у проведенні заходу, а саме: Мальченко Наталії, Касьонок Анжелі, Кіналь Світлані, Ковалевич Вірі.

Хай щастить Вам, ювіляре!

     17 листопада відсвяткував свій ювілей Чоков Олександр Онисимович - голова ради ветеранів села Куцуруб, краєзнавець, кращий друг бібліотеки! Бажаємо ювіляру довголіття, міцного здоров`я і всяких гараздів!

Чоков Олександр Онисимович народився 17 листопада 1948   року в селі Іванівка Очаківського району Миколаївської області.

     Його батьки, Онисим  та Ганна, були колгоспниками. Вони з  ранку до  пізнього вечора працювали у полі. Праця в колгоспі в    післявоєнні роки була дуже тяжкою. Землю селяни обробляли      кіньми та волами. Жінки вручну в’язали снопи.

     Маленький Сашко з братом Іваном ходили  в яслі, так тоді називали дитячий садочок, який знаходився в простій селянській хатині. Ті яслі  були зовсім не схожі на наші теперішні дитячі садки з просторими світлими кімнатами, музикальними та спортивними залами.

   В 7 років він пішов до школи. Вчитися йому  було дуже цікаво,  був старанним учнем. Після закінчення восьмирічної школи навчався в ПТУ № 5 за спеціальністю  складальник корпусів металевих суден і   одночасно – в вечірній         середній школі  робітничої молоді № 10 на території заводу ім. Насенко,     нині  це        Чорноморський суднобудівний завод.

     Після закінчення ПТУ Олександр Онисимович  працював на заводі, на будівництві великих морозильних риболовних траулерів, які  ходили по морях і океанах по всій планеті. В 1967 році його призвали до лав   армії. Три роки він служив радіотелеграфістом на Чорноморському флоті у місті – герої Севастополі. Був        відмінником  бойової підготовки, спеціалістом 1 класу. За час     служби  отримав 20 подяк, У 1969 році його портрет розміщено на Дошці Пошани «Вони відмінно служать Батьківщині» у Севастопольському  Матроському   клубі. У 1970 році у складі десанту пловців з двох великих десантних кораблів приймав участь у масовому запливі на честь Військово Морського флоту.

Також Олександр Онисимович  нагороджений  медаллю  «За військову доблесть» та іменним дарунком – електробритвою «Москва», від       Головнокомандуючого флотом Радянського Союзу, адмірала  флоту С.Г. Горшкова.

 Після служби на флоті повернувся до рідного села. Він почав працювати електрозварювальником в мехмайстерні радгоспу «Сонячний».

  Молодь села Іванівка обрали його своїм ватажком. Він організовував комсомольців на добрі, корисні справи. Про це часто писали в районній газеті «Чорноморська зірка». А потім три роки він      очолював вже районну організацію молоді Очаківщини.

     Олександра Онисимовича поважали і довіряли йому в усьому районі, бо він мав репутацію справедливої, добропорядної, освіченої людини. В 1982 році він закінчив заочне навчання в Херсонському сільськогосподарському інституті і отримав професію агронома. З цього ж часу  10 років очолював партійну організацію  в радгоспі «Лиманський».

  Він завжди був серед людей праці, організовував  змагання  серед тваринників, механізаторів, виноградарів, будівельників. Багато уваги приділяв виховній роботі серед молоді, людей праці і  сільської інтелігенції.

  З  жовтня  1990 року  по  квітень 2002 року  працював сільським головою. Тепер він вже опікувався всіма жителями нашого села, дбав про їх  добробут. Разом з керівниками господарства приймав безпосередню  участь в організації будівництва сільського Будинку культури, прибудови до школи, дитячого садка, прокладанні асфальту на вулицях села, підведенню водопроводу, природного газу в кожну сільську оселю.

  Не все так гладко робилося, не   вистачало коштів, матеріалів. Та Олександр Онисимович прикладав всі зусилля, обходив не один ряд кабінетів, щоб вибити все необхідне для  села.

     В 1989 році на своїй машині їздив до Києва, Миколаєва,Тирасполя для вирішення питання придбання металевих конструкцій, підвісної стелі в глядацькій залі, декорацій для сцени в новому  Будинку культури.

   У 1998 році машинами через Херсон, десантним кораблем і    фелюгою було перевезено триста кубів дров для пенсіонерів села, сам їх грузив на Кінбурнській косі,і сам їх  розвантажував порту і в Куцурубі, бо на той час грошей на залучення робітників для цієї роботи в сільраді не було.

  В 2008 році Олександр Онисимович пішов на заслужений  відпочинок. Але він не сидить без діла, займає активну життєву позицію,  очолює ветеранську організацію села Куцуруб,  навіть,  навчався в  Університеті третього віку.

Пропрацювавши майже 50 років серед людей і для людей, він багато чого зберігає в своїй пам`яті майже про кожного мешканця села, про їх трудові подвиги на широких колгоспних ланах і на водах Дніпробузького лиману.

Він пам’ятає нестримне бажання людей жити краще і заможніше, зробити своє рідне село сучасним і впорядкованим. Пам’ятає він розповіді людей старших поколінь про життя до війни,  героїзм односельчан під час Другої світової війни, важкі повоєнні роки. Все це спонукало Олександра Онисимовича  до оформлення альбомів з історії села.

       Ще раніше, у восьмидесяті роки, він підготував для шкільного музею  7 альбомів: «Вони захищали Вітчизну», «Наші досягнення», «Нагороди за сумлінну працю»,  

 «Пам′ять священна» тощо.

Оформив експозицію про загиблих воїнів односельчан, ветеранів Другої світової війни.

   Нещодавно Олександр Онисимович закінчив роботу по  оформленню 8 альбомів з історії села   Куцуруб за публікаціями районних, обласних, республіканських газет з 1945 року по теперішній час. В цих альбомах розміщено 1360 публікацій, 850 фотодокументів. Протягом трьох років він збирав газетні ви-різки, фотографії, залучав спонсорів, витрачав власні сили і кошти на таку кропітку і потрібну справу – збереження історичної пам`яті нашого села. В альбомах зберігається інформація про село в цілому, наші свята і робочі будні, досягнення  трудівників колгоспу, культурні події. 2600 фото для альбомів надали мешканці села. Допомагали  і учні  Куцурубської школи.

По закінченню роботи  Олександр Онисимович передав ці      альбоми до  Куцурубської публічної бібліотеки, щоб кожен                  мешканець села та й наші  гості мали  змогу більше дізнатися про наше село і його працьовитих людей. Але і зараз, якщо з`являються нові фото, або знаходиться цікава вирізка, він додає цю інформацію до альбомів.

Зараз працює над 9 альбомом «Пам'ять священна», про учасників і ветеранів ДСВ.