Ювілей

В середині травня, майже одночасно,  святкують свій ювілейний день народження двоє наших колег:  
 Плахотна Надія Іванівна - бібліотекар Чорноморської СБФ та 
Терещенко Валентина Володимирівна - бібліотекар Парутинської СБФ.

 Колектив Очаківської ЦБС вітає Вас з прекрасним ювілеєм і дарує Вам такі слова привітання:

Ваші роки - то Ваш скарб, їм ціни немає,
Кожен рік багато варт, всі про це ми знаєм,
Вашу мудрість знаєм ми,  цінимо Ваш досвід,
Шана в Вас поміж людьми і поваги досить
Тож прийміть уклін від нас,  щирі слова шани,
Всякий день й усякий час  гордимось ми Вами!

 У цей святковий світлий день,
Коли настав Ваш ювілей,
Ми щиро Вас вітаємо,
Добра і щастя Вам бажаємо.
Хай обминають Вас тривоги,
Хай Бог дасть щастя на путі,
Хай світла, радісна дорога
Щасливо стелиться в житті!
Тож не старійте і не знайте
в житті ні смутку, ані бід,
У серці молодість плекайте,
Живіть до ста щасливих літ!
Бажаємо світлої радості й сили,
Ласкавої долі, добра і тепла,
Щоб ласку Вам слало небесне світило,
Здоров’ям наповнила рідна земля!

     

                 Цвіт перемоги

 В час, як доцвівши до травня порогу,

       Вже й відбіліють сади,

Він і приходить, наш  День Перемоги,

         День для нас вічно святий.

Злети знамен і салютів знамена!..

         З нами назавжди вона,

             Та сорок п’ятого, вічнозелена,

         Та вікопомна весна.

                                                       І як тоді, дорогий нам і досі

Недаленіючий день,

Хоч за рахунком вже шістдесят восьмий

Травень по світу іде.

І як продовження славної дати,

Вічність  обравши за ціль.

Йдуть  по Землі   Перемоги солдати,

Йдуть  її слави творці.

Щемно дзвенять бойові  нагороди

В їх все коротшім строю…

Ви їм доземно вклоніться, народи,

В ближнім і в дальнім краю.

…Стихла Земля у великій печалі,

Щоби на Пам'яті тлі

Стала вагоміш хвилина мовчання

Всіх уже сказаних слів.

Йдуть у грядущину часу дороги,

Час добавляє ходи…

Цвіт сорок п’ятого, цвіт Перемоги!

З нього життя всі плоди. 

                                                                                                      Ю. Зіньковський, 2013р.

                                                                                       

    Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про іхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

   Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена солдат Другої світової. На початку війни із жителів села Куцуруб  були утворені загони  народного ополчення, які тримали оборону. Почалася евакуація населення і власності колгоспу, але  ворог відрізав шлях. У серпні 1941 року село окупували   загарбники.

     256 односельчан пішли на фронт захищати Батьківщину. 114 куцурубчан віддали своє життя за  Перемогу. Орденами і медалями нагороджено 132 чоловіка.   « За самовіданну  працю у період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років» нагороджено 72 куцурyбчан. Під час окупації гітлеровці  пограбували і пошкодили  весь сільгозінвентар, клуб, вивезли скотину.

  30 вересня  під час Березнєговато – Снігурівської операції село було звільнене  від захватчиків.

Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.

 В  травні 1965 року у селі  відкрито пам’ятник  воїнам –  односельчанам. Щороку на мітинг, біля пам’ятника, приїжджають рідні загиблих, збираються куцурубчани щоб віддати данину вдячності, проголосити клятву вірності, вклонитися низько подвигу старшого покоління.

             68-му річницю Перемоги святкують лише 3 ветерана.

Згадаймо їх поіменно:

                  Соротяк Євстафій Іванович

                 Мазур Cтанілав Іванович

                Архипенко Іван Федосійович

Зараз вони – ветерани, літні люди і шановані, онуками, і правнуками. А тоді ж вони були зовсім юними.

 Подяка Вам, і шана, і уклін!
 Від тих, чиї діди пройшли крізь пекло,

          За те, що сонце в небі не померкло,

           І досі чути православних храмів дзвін!

   Напередодні свята хочеться також згадати і про дітей війни. Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність. Здоров`я Вам і довголіття!

    А наш  обов’язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам’ятати про усіх, хто кував перемогу і загинув.