День Перемоги

Ю. Зіньковський 

І БІЛЬ І ТОРЖЕСТВО

Про нього ще багато й не казали,

Він в небуття війну лиш тільки звів,

Той день весни, коли звитяжні залпи

Гриміли ще неначе бойові.

Все йти та йти – у цім життя ідея,

І тільки в цім і вись того, і глиб.

Щоб жить могли усі шістдесят дев`ять,

Чотири роки в битвах полягли.

І дата ця для  нас назавжди  славна

Іще з тієї славної весни.

І як зелені прапори  у травня,

У дня цього  червоні лиш вони.

На обелісках імена солдатські,

Але не тут діди наші й батьки…

Вклонись, Європо, всім могилам братським,

В яких лежать твої рятівники.

Заквилять  знову спомин, мов чайки,

Полине пам'ять в грізну давнину…

І буде знов хвилиною  мовчання

Наш найгірший спогад про війну.

Як місяць травень, травнем щоб стати,

І листя й цвіт зробив своїм єством,

Так обнялись  у цім великім святі

І вічний біль, і вічне торжество.

Очаківщина – моя рідна земля

 Читачі  нашої бібліотеки  Лісовський Стас, Юраш Марія, Ніколаєві Оля  та Аня взяли
участь у районному краєзнавчому квесті  «Очаківщина  – моя рідна земля», який став фінальним акордом Всеукраїнського тижня дитячого читання . Районна дитяча бібліотека в співпраці зі своїми соціальними партнерами - працівниками краєзнавчого музею ім. О.В. Суворова та музею мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського дуже відповідально поставились до підготовки та проведення заходу.

 Учасники квесту були ознайомленні з правилами гри та за допомогою жеребкування поділені на дві команди: 1-а команда «Кіт учений» і 2-а команда «Ерудит». Квест складався з 5-ти зупинок. На кожній зупинці команди виконували завдання і набирали певну кількість балів. Виконуючи завдання, учні мали можливість продемонструвати свої знання з історії, культури та природи рідного краю. За правильністю відповідей слідкувало компетентне журі. Гравці пройшли таким маршрутом: Бібліотека - Пам'ятник «Скорботному матросу» - Краєзнавчий музей ім.. О.В. Суворова – Музей ім. Р.Г. Судковського - Бібліотека

Команди в повному складі дійшли до кінцевої зупинки («Бібліотека») і знайшли «скриню зі скарбом» (солодощі). Перемогу у квесті здобула команда «Ерудит», кожен учасник якої отримав приз. В кінці заходу діти читали вірші та співали пісні про Україну та рідний край. 

18 березня - 100 років з дня нарождення поета Арона Копштейна

           

                                                                     
   Народився Арон Копштейн  в Очакові 18 березня 1915 року. Період війн та катаклізмів жорстоко відбився на його дитинстві. Рано залишившись без батьків, А.Копштейн виховувався у херсонському дитячому будинку. З підліткових років Арон, як раніше прийнято було говорити, розпочав трудову діяльність. Він працював учнем у ремонтному цеху заводу Петровського, співробітничав у заводській багатотиражці. Тоді ж, у підліткові роки, в Херсоні починає писати вірші.
У 1931 році, коли йому було шістнадцять, переїжджає до столиці. У Харкові юний поет активно включається у літературний процес.
Поетична діяльність А.Копштейна пройшла у чи не найбільш важкий для української літератури період і тривала в межах десяти років – з початку 30-их до початку 1940-го року.
Арон Копштейн прожив неповних двадцять п'ять років. За життя він написав і випустив шість поетичних книжок. По смерті побачило світ ще чотири збірки поета – "Синє море" (1941), "Вибрані твори" (1941), і значно пізніше – "Вибрані поезії" (1955) та "Поезії" (1966).
Назви його прижиттєвих книжок влучно передають специфіку поетового ставлення до життя й до свого місця у ньому.
Перша збірка "Хочемо, прагнемо, можемо" (1933) позначена юнацькою захопленістю усіма виявами оточуючого життя. У ній немає місця сумнівам, коливанням, будь-яким ваганням. Вона пройнята беззастережним оптимізмом, романтичною поезією побуту, виробничих дій, духовних поривань. Ці якості зберігаються й у наступних книжках Копштейна – "Розмова" (1934), "Вулиця Щорса" (1936), "Джерело" (1937), "Держава сонця" (1938). У першій збірці закладено основні мотиви, що пройшли крізь усю творчість поета. Далі з'являлися нові мотиви, образи, але провідна тональність поезії зберігалася незмінною.
 Від народження А.Копштейн був надзвичайно обдарованою мистецькою особистістю. Він відчував, що йому не вистачає ґрунтовної літературної освіти, і тому восени 1939 року виїжджає до Москви навчатися у Літературному інституті. Гасло "хочемо, прагнемо, можемо" було для поета програмою власного розвою. Він хотів, прагнув, міг робити зміни на шляху власної творчості.
Нині, крізь призму ідей самоцінності особистості, мистецької неповторності, на межі ХХ – ХХI століть непросто зрозуміти, чому Арон Копштейн та інші студенти-письменники елітарного й столичного Літературного інституту добровільно вирушили на радянсько-фінську війну в складі лижного батальйону. Чи була в цьому необхідність? Для А.Копштейна, мабуть, була. Це було для нього продовженням мандрів і романтики – необхідних умов та якостей його поетичної творчості.
Неповних чверть століття прожив Арон Копштейн. Проте й через майже вісімдесят  років після його смерті ми згадуємо поета й намагаємося досліджувати. А цей факт вже сам по собі багато чого вартий.
"Вічний творчий неспокій ніколи не покидав Копштейна", - згадував С.Крижанівський. Це напрочуд влучна характеристика всієї постаті поета. Він належав до тієї мистецької генерації, що могла бути запальною, некритичною, могла помилятися, приймати експресивні й несподівані рішення, могла служити фантомам і фантомним гаслам, але вона не вміла бути спокійною і жити в спокої.
А творчість – це і є неспокій. Безкінечний неспокій серця і душі.

Шевченкове слово в віках не старіє

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка

 Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм  пам'ять Шевченка.

 

Для багатьох поколінь українців – Шевченко значить так багато, що здається ми вже усе про нього знаємо, його твори для нас близькі і зрозумілі, і він завжди з нами. Та насправді це не так, Т.Г.Шевченко, як явище велике і вічне – невичерпний. Він був, є і буде продовжуватися, так як він і є велична історія України.
   9 березня Україна відзначила  201-річницю від дня народження Шевченка Т.Г.   Вшановуючи пам'ять поета ми знову і знову говоримо про Т.Г.Шевченка, про його невмирущу славу, а він своїми творами промовляє до нас.
   Куцурубська  бібліотека  не  залишилась осторонь цієї дати, провела літературно - музичну годину"Твої пісні линуть по світу", підготувала книжкову виставку "Шевченкове слово в віках не старіє" та взяла участь у підготовці та проведені літературного  свята
«І лине над землею Шевченкове святеє слово», яке відбулося 12 березня у актовій залі Куцурубської ЗОШ і в якому взяли участь учні 1-2 класів. Ведуча свята  Майстришіна Оксана Анатоліївна ознайомила присутніх  з основними віхами в житті поета. А бібліотекар представила перегляд літератури  і розповіла про маловідомі та  цікаві факти з життя і творчості поета.   В програмі свята були представлені сцени із   життя малого Тараса,  до найменших деталей було продумано образи,     підібрано оригінальні костюми ( мами Тарасика, яку грала Ніколаєва Оля, мачухи - Юраш Марія -8клас), Чокова Марія представила вірш присвячений поету, який вона написала разом з бабусею. Кондратюк Софія вірші читала артистично, емоційно, з музичним супроводом.

 Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Шевченко залишиться в пам’яті нащадків, бо є і буде Україна і народ український, який пам’ятає його заповітні слова:

І мене в сімї великій,

В сімї вольній новій

Незабудьте пам’янути

Незлим, тихим словом.

3 березня- Всесвітній день письменника

Ви знаєте, скільки письменників у світі? За одними даними їх кількість не перевищує сто тисяч, за іншими - їх двісті тисяч, можливо трохи більше. Якщо згадати, що кількість людей, які живуть на нашій планеті становить сім мільярдів, то виявиться що письменників можна віднести  до зникаючого виду. І це з урахуванням, величезної  армії тих  людей, що  пишуть і публікують себе на різних інтернет-сайтах. Письмові твори створюються більш, ніж на ста п'ятдесяти мовах. Професійний письменник, який проживає на гонорари від продажу своїх творів, може написати в секунду одне слово. Приблизно 36000 слів він може написати за добу, це враховуючи перерви на їжу та сон. Якщо від такої напруги він не впаде замертво, то, працюючи невтомно, за рік письменник напише таку кількість слів, що сам здивується, скільки йому вдалося написати за цей період часу. А протягом життя? Толстой Лев Миколайович за своє життя написав 96 томів. Горький Олексій Максимович став творцем сорока томів. Самим плідним письменником, виявився аж ніяк не Олександр Дюма-батько, який примудрився написати 420 романів. Пальму першості взяла не надто відома письменниця з Англії, вона склала кілька тисяч детективних романів, зміст яких викладено на 300 сторінках. З усього вищесказаного очевидно, наскільки нелегка  письменницька  праця, і якої   поваги вона заслуговує. 

Саме тому було засновано Всесвітній день письменника, який припадає на 3 березня. Святкування цього незвичайного дня було затверджено рішенням конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, скликаного на початку 1986 року. ПЕН-клуб був заснований в 1921 році в Англії. Ідея освіти належить Кетрін Емі Доусон-Скотт письменниці з Англії, очолив клуб Джон Голсуорсі. День письменника служить відмінним приводом для поздоровлення любителів складати романи. 

Пропонуємо до вашої уваги цікаві факти про письменників.

Розповідь про наше майбутнє без книг і любові до читання.

Скажіть, яку книгу ви прочитали недавно? А коли це було? Нам ніколи читати, ніколи думати, що колись давати волю своїй уяві, колись насолоджуватися мовою, стилем, історією. Всі відкладаємо і відкладаємо. А що якщо спробувати уявити собі, що буде, коли метушливий ритм життя і прогрес призведе до того, що література перестане бути потрібною, відімре і залишиться тільки в серцях відданих анахронічних людей?

Майк Гелпрін написав оповідання «Свіча горіла», в якому описав подібну ситуацію. Прочитайте його, будь ласка. А коли буде час - підійдіть до книжкового стелажу, виберіть собі що-небудь цікаве.

50 років творчої діяльності Зіньковського Ю.В.

14 листопада  Куцурубська СБФ радо зустрічала гостей, які були запрошені на літературну годину  

 «А в нього що не вірш – поема,
      А в нього що не думка,-то життя",

присвячену 50-чю творчої діяльності нашого талановитого земляка, поета Зіньковського Ю.В.

           Ця зустріч  — данина  таланту   майстра слова, що багато років плідно працює  на  поетичній ниві .

  Звідки ця дата? З чого почався відлік? А все почалося з того, що рівно 50 років тому у далекому 1964 році  в номері від 14 листопада районна газета «Чорноморська зірка» надрукувала вірш Юрія Васильовича «Революція». Це і стало тією відправною точкою з якої і почався відлік творчої діяльності поета.

        50 років – це багато чи мало? Для історії 50 років – менше ніж одна мить.В рамках людського життя досить довгий строк, який вміщує народження, дитинство, юність,  досвідченість, зрілість. А ми вимірюємо цей час щедрим урожаєм публікацій, збірок , видань, які  з`являлись в творчому доробку автора впродовж цих років. З літературною спадщиною поета  присутні мали змогу  ознайомитись на  книжковій виставці «Співець рідного краю».

 А почалося все з «Революції», і ось вже довгих  50 років  від дня публікації  його  твори  знову і знову, регулярно   з`являються  на сторінках   районної газети.   Разом з тим друкувався і  в іншій періодиці : газетах  «Радянська освіта», «Молодь України», «Радянська Україна», «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Україна», «Донбас», «Прапор», «Жовтень», «Піонерія», «Ранок»,  у піврічнику «Поезія» та в багатьох колективних збірках.  Перша збірка віршів поета  «Теорема»  вийшла  у видавництві «Радянський письменник» у 1987році, друга  - «Мій білий світ»   була надрукована у Миколаєві у 2003 році. Збірка « На довгій ниві» побачила світ у 2006 році, «Битва на лимані» у 2008 році,  а «Далеке і близьке» у 2011р. У грудні 2012 року побачила світ збірка поезії митця «Виднокіл», до якої увійшли  лише  нові вірші, які ще не видавалися. 

 

Цього дня лунало багато  творів Юрія Васильовича:  вірш "Окуляри" пролунав у виконані Осадчого Олега, Зайцева Т.М. прочитала вірша "Гроза" та «Карбованець», Шугайло П.М. «Як добре, що вже молодість пройшла", та багато інших, а Забенко Н.С. виконала пісню "Цвіт очей", композитора Б.Євтухова на вірш Ю. Зіньковського.  Привітати ювіляра з цим знаменним днем завітали голова Очаківської районної ради Борщевський О.І., який вручив ювіляру грамоту райради, за вагомий внесок у культуру району. завітали давній друг і меценат, який надавав допомогу у виданні книг поета Грицієнко П.П., головний редактор районного радіо «Очаківська нива» Магу Л.М., представник  терцентру з надання соціальних послуг Довбня О.,  Лупул Тетяна від редакції районної газети «Чорноморська зірка». Від імені всіх бібліотек Очаківщини  привітала і побажала  довгих літ і творчого натхнення ювіляру директор ЦБС Кривоносенко Н.С.

  Юрій Васильович в своїй промові згадав про тих, завдяки кому його книги видались,  тим, хто був його вчителями, натхненниками, і презентував свій новий твір  «Перший вірш», присвяченого тому, свому першому твору.

Цю творчу  дату Юрій Васильович зустрів  зі значним багажем життєвого досвіду та людської  шани. Від  себе особисто та від  імені всіх   шанувальників творчості  поета, ще раз  вітаю його    з цим   творчим ювілеєм.  Дякуємо  Вам, Юрій Васильович  за вашу поезiю.  Все у Вас влучно, неповторно i для людей. Щастя вам, творчих спалахiв i свiтлого неба над головою!