28 вер. 2026 р.

Краєзнавча вікторина "Ольвія - пам`ять тисячоліть"

  Увага! Оголошуємо старт нашої традиційної серпневої краєзнавчої вікторини!            

Цього року вона присвячена 100-чю зі створення Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія»! На честь цієї визначної дати ми підготували захопливу краєзнавчу вікторину та запрошуємо кожного зануритися в таємниці давньогрецького міста-держави.

👉Хто може взяти участь? Абсолютно всі! Чекаємо читачів нашої бібліотечної спільноти, жителів громади будь-якого віку, школярів, молодь та досвідчених знавців історії. Головне — допитливість та любов до рідного краю.

👉 Що потрібно зробити?  Перейти за посиланням та дати відповіді на ПИТАННЯ ВІКТОРИНИ.

🎁 Серед тих, хто надасть ПРАВИЛЬНІ відповіді на всі питання чекають чудові дарунки від Kutsurub rural region - Toural. Ці подарунки є лімітованими! Вони оздоблені елементами унікального традиційного таврійського розпису та містять надихаючий слоган Куцурубської громади. Це чудовий сувенір на згадку про наш регіон!

📅 Коли та де результати? Імена переможців ми урочисто оголосимо 30 вересня — у Всеукраїнський день бібліотек!

Приєднуйтесь до інтелектуальної пригоди, дізнавайтеся більше про спадщину Ольвії та вигравайте круті подарунки.

Шанс перевірити ерудицію та отримати пам’ятний подарунок із південним колоритом чекає на вас! Приєднуйтесь!

28 квіт. 2026 р.

Пост подяки

Кажуть, що книги мають дивну здатність знаходити шлях до тих, кому вони найбільше потрібні. Але іноді цим «провідником» стає конкретна людина з великим серцем.

Хочемо щиро подякувати неймовірній книжковій феї, яка не просто любить читати сама, а й робить усе, щоб ця любов поширювалася далі! Пані Аліна Бутенко
 передала нашій бібліотеці неймовірне поповнення — нові та надзвичайно цікаві видання.
Це не просто подарунок, це: підтримка культури читання в нашому селі та справжній приклад того, як одна людина може змінювати простір навколо себе.
Пані Аліно, щиро дякуємо за вашу щедрість, небайдужість та віру в те, що бібліотеки — це важливо!
Чекаємо всіх на книжкові новинки!

Книга про безбар`єрність


Марія Сердюк, намалювала Леся Бельдій
«Суперлюди. Технології незламності»
Не люди з інвалідністю, а суперлюди. Люди з надзвичайними можливостями, сталевим характером і незламною волею. Люди, які доводять: немає нічого неможливого!
Це не просто книга, а книга коміксів, в якій у доступній і цікавій формі розповідається про історію протезування від найдавніших часів і до сьогодення.
- які бувають протези, як створюють штучні руки й ноги, які сильніші за справжні, як вони працюють?
-що таке біоніка, хто такі ерготерапевти, які нові суперздібності з'являються у людей?
Тут ти знайдеш цікаві круті факти та історії реальних українців-захисників, спортсменів,медиків, що користуються протезами і власним прикладом доводять: фізичні недоліки — це насправді не вади, а справжня суперсила. А ще ти знайдеш корисні підказки як правильно називати суперлюдей. Адже ми живемо не в коміксі, а в реальному житті. Є певний перелік коректних термінів, які варто вживати.
Автор зрозумілими словами пояснює те, що наші діти деталі частіше бачать навколо себе - людей із протезами, у кріслах колісних, із милицями... І довести що цим людям не потрібна жалість, їм потрібна любов, підтримка, розуміння та прийняття.
Ця книга – це справжній маніфест людської витривалості, наповнений історіями, що змушують переосмислити межі можливого. Приходь_дивись_читай!

27 квіт. 2026 р.

#читаємо_Зіньковського


 

До нас завітав PEN Ukraine


У ці темні та важкі часи приводів для щирої усмішки, на жаль, не так багато. Тому кожна така мить стає справжнім скарбом...
12 березня став саме таким днем — світлим і теплим. До нас завітали неймовірні гості! Члени PEN Ukraine – перекладачка, менеджерка проєктів Анна Вовченко; авторка, дослідниця культури, керівниця INDEX: Інститут документування і взаємодії Саша Довжик; письменниця, поетка, журналістка, громадська активістка Світлана Поваляєва; культурологиня, журналістка Мар`яна Матвейчук; тайванський журналіст, письменник і ведучий подкастів Джейсон Лю; шеф-редактор видавництва
 Ukraїner Крістофер Етвуд й менеджерка простору ПЕН Анна Шевченко відвідали КЗ "Куцурубська публічна бібліотека" в рамках літературно - волонтерської поїздки Миколаївщиною.
У наш час такі зустрічі — це найкращі ліки та справжній ковток свіжого повітря. Дякую за живі розмови, за можливість хоч на трішки відволіктися від новин і, звісно, за круте поповнення нашої бібліотеки.
Саме такі зустрічі нагадують: життя триває попри все.
Спілкування, яке надихає, і нові книги, які після технічної обробки поїдуть до бібліотек громади — це саме ті "хвилини радості", яких нам зараз так бракує. PEN Ukraine, дякуємо, що ви є!

Читач рекомендує


Усім привіт

Хочу поділитись відгуком на книгу «Кувала зозуля» Роберт Ґалбрейт.

Це перша книга серії про детектива Корморана Страйка та його помічницю Робін.
Ця книга знайомить нас з основними героями, і хочу сказати, дуже якісно, тому що майже одразу ти проникаєшся ними, починаєш разом з ними переживати, сміятись, «включатись» у їх проблеми.
І це не дивно, адже персонажі дуже харизматичні, і цікаво прописані, вони здаються живими, а не паперовими героями.
Загалом це класичний детектив, читається дуже легко, я б навіть сказала «взахльоб», я читала цю книжку при першій же нагоді (як і всі інші з цієї серії).
Другорядні персонажі гарно прописані, ти розумієш їх характер, звички, не дивлячись на те, що майже всі вони герої однієї частини.
Сюжет тримає увагу добре до самого кінця, книга може бути менш динамічною для тих, хто чекає багато екшену, але ці детективи не про швидке розкриття, а про поступове розслідування.
Я дуже раджу прочитати цю книгу, мені здається, вона сподобається майже усім
Людям, які тільки починають знайомитись з детективами, тим хто любить книги з повільними сюжетами, тим хто любить класичні детективи, людям, які люблять психологію персонажів, ну і людям, які просто люблять атмосферу Лондона
Читайте із задоволенням!

Книги від УІК


73 свіженьких, тільки з типографій, гарних, різноманітних, сучасних книги від провідних видавництв України! Радіємо та щиро дякуємо Українському інституту книги за підтримку бібліотек!
Шановні користувачі, попереду на нас з вами чекають захоплюючі зустрічі з новими книгами, літературними героями, знайомства з новими письменниками, видавництвами і справжня насолода від читання!

Пост подяки


Дуже приємно, що в такий нелегкий час є такі люди, які роблять так багато для підростаючого покоління. І роблять це безкорисливо, доброзичливо, від усього серця. Ті, хто безоплатно передають книги у фонд бібліотеки- це люди, які чудово розуміють, як це важливо зараз, під час війни, щоб українські діти розвивались і читали сучасні, якісні українські книжки!
Щиро дякуємо за подаровані книги Тетяні Мінаковій, яка відгукнулася на наше прохання і надіслала добірку чудових книг для наших  читачів.
Пані Тетяно, безмежно вдячні вам за книги і за оплату доставки Новою поштою. Дякуємо за підтримку, розуміння і любов до бібліотек. Бажаю здоров'я, натхнення, добробуту і наснаги на добрі справи!

Наші видання

Весна - природа пробуджується від зимового сну, коли сонечко гріє наші серця, в душі піднесення та хочеться римувати. Поезія — це спосіб почути одне одного. Це можливість зафіксувати досвід і знайти відгук. Вірші стають способом знайти слова для пережитого, відчути підтримку і взаєморозуміння.
У кожної людини є голос серця, але не кожен його розуміє, і майже ніхто його не чує. Все тому, що серце не вміє говорити словами. Воно говорить відчуттям. Це відчуття являє собою чисте джерело, з якого може напитися наша душа.
Збірка“Голос серця”  - калейдоскоп складних емоцій, які сьогодні безперервно переживає будь-яка мисляча людина. Вона відображає пошук сенсів у житті, у боротьбі з богами та людьми, водночас відчайдушно, а подекуди й з гумором.
Автори віршованих мініатюр - різні за статтю та фахом, життєвим досвідом та віком, найменшій із них - 10, а найстаршому – 82. Деякі імена знайомі нашим читачам, деякі - будуть відкриттям. Їх об`єднує любов до рідного краю та жага до життя, перевтілена у вірші, кожен із яких здатний знайти своє особливе місце у чиємусь серці.
Ніна Бачківська, Світлана Бачу, Ольга Ворончихіна, Юрій Зіньковський, Наталія Мрикало, Ольга Мохнач, Дудник Євген, Диняк Влада, Шишкіна Яна, Світлана Столяр пропускають крізь себе біль і розчарування, тривогу і смуток – все те, що відобразилось на біографіях українців, кожної людини. Це, зокрема, і гіркий досвід сьогодення нашої громади, яка живе під щоденними обстрілами. Такі наче прості слова, а так проймають, заходять у саму душу. У їхніх текстах багато гіркоти, і вони б хотіли замінити слово «війна» на багато інших слів. Але саме в їхніх віршах наш голос перетікає з нашого минулого та нинішнього — у наше майбутнє.
Маємо надію, що і ця збірка знайде свого читача, який полюбить її та зачитається кожним, таким чудовим, віршем.

25 бер. 2025 р.

  У повсякденному житті ми звикли до того, що відомих, незвичайних людей можна побачити по телевізору, прочитати про них в газеті чи журналі. Повірте, що це зовсім не так. Досить часто вони живуть поруч з нами.

 Якось увечері, блукаючи  по  всесвітній інтернетівській павутині натрапляю на ім’я:  Ігор Поліванов, село Куцуруб. Зайшовши на сайт журналу “Флорида”  (російсь- комовний журнал у Флориді,  США), читаю  колонку головного редактора журналу.  Він пише: "Пусть попробует мне кто-нибудь объяснить, как это выходит, что у меня, старого  журналюги и циника, вдруг  ком  к горлу и глаза влажнеют от такого вот простого текста: Мы боялись дедушки и не любили его. В наших глазах бабушка была доброй, а он злой, и когда он бывал дома, мы не осмеливались шуметь. Но дома он бывал мало. Летом он обычно нанимался охранять людские сады и огороды за селом, да и зимой он что-то охранял. Кажется, какой-то магазин. Помню, как утром он приходил с дежурства, садился к печке, снимал калоши, прошитые тонкой медной проволокой, затем ноговицы, ватные стеганые чулки и начинал охоту на вшей. Ноговицы, видно, привлекшие ценой,  обшитые марлей, он выворачивал наизнанку и в швах были хорошо видны светло-серые крупные вши с кровяными брюшками от дедушкиной крови. Представляю, как кусали они его всю ночь и как он мечтал об этой сладостной минуте мести. Зимними долгими вечерами он обычно неподвижно сидел у печки и о чем-то думал, и мы дети, иногда, за его спиной кривлялись, показывали ему язык и тихо хихикали. Лишь много позже я понял, что выжила наша семья в то время благодаря дедушке. Это - отрывок из рассказа Игоря Поливанова "Дед Захар". Откуда берется такой талант у человека без образования, да еще и инвалида, который с детства переболел костным туберкулезом. И какое-то село Куцуруб, какой-то Очаковский район... Как это все выходит?»

Здивувалась і дуже зацікавилась, бо насправді знала цю людину, а що він пише  дізналась вперше.

  Хто ж він -  Ігор Поліванов?  Народився  Ігор Петрович в 1934 роки в м. Новочеркаську, Ростовської області.  В перший рік Другої світової  війни загинув батько. У 1943 р. залишився і без матері, яка була засуджена по 58 статті і провела в таборах Магаданської області 13 років, після чого була реабілітована і звільнена. Виховувався у родичів. Отримав середню освіту. Працював в основному робітником-будівельником в різних районах  Радянського Союзу.    У 1989 році переїхав до України,  у село Куцуруб, де і мешкав до нині.   Разом з дружиною Валентиною Павлівною виростили трьох синів.

Коли в сімдесятих роках жили на півночі, написав першу повість. Йому вже йшов четвертий десяток, коли журнал "Дальний Восток" опублікував його розповідь. Писав,  але друкувався мало, було декілька  публікації у кримських газетах. То були важкі  роки  перебудови і країні було не до письменників, тому трохи зневірився у власних силах.  Молодший син Петро  через Internet дізнався про літературний конкурс  оголошений  журналом “Флорида”, та надіслав твори батька. Так,  у листопаді 2010 року, журнал вперше надрукував розповідь “Дід Захар”. Потім, вже у 2011 році вийшли “Жажда” та “Бремя вины”.  Знову ж таки, син,  виставив твори  батька на сайті  “Проза.ру”.  Пішли гарні  рецензії, відгуки. Це надало  автору   наснаги і впевненості  у майбутні творчі здобутки.

   Творчість  Ігоря Петровича – це своєрідна енциклопедія  про  цінність життя  і доброту... Написано здавалося б просто, але яскраво і зримо, і найголовніше в  творах  - людська душа, і любов до природи, і тепло, і печаль, і душевне страждання від недосконалості того, як все несправедливо влаштовано у світі.  Самородок - так ми говоримо про шматок чистого золота, знайденого у природі. Самородок - так називають і людину з вродженим великим талантом, засіяним чистим, золотим зерном своїх образів. Література  була б не можлива, якби її не зрощували такі самородки, як Ігор Поліванов.

Напевно, кожному з нас варто придивитись, озирнутися навколо себе: а раптом поруч з вами живе і працює така ж незвичайна людина, яка варта нашої уваги, гарного слова, подяки та поваги. І якщо ви таку людину знаєте, то розкажіть всім про неї.   

5 бер. 2025 р.

Сьогодні #пост_подяки за подаровані книги адресований Олександру Сапронову зі Львова!

Олександр Сапронов - історик, викладач, книжковий волонтер, який допомагає поповнити фонди бібліотек прифронтових областей та звільнених регіонів. Він відгукнувся на наше прохання і надіслав добірку чудових книг для читачів  КЗ "Куцурубська публічна бібліотека"
Отримала і свій виграш у групі Книжкові розіграші - 4 книги Ернеста Гемінґвея! Скоро буде новий розіграш, приєднуйтесь обов'язково!


Дякую пану Олександру за підтримку бібліотек, і всім тим, хто допомагає йому в цьому! Нехай Ваші добрі справи вертаються до Вас сторицею! 📚💙💛
Після технічної обробки кожної книжечки📖 її життя почнеться з першим дотиком та прочитаними сторінками наших користувачів

👬#приходь_дивись_читай👫

Миру нам усім!
 

4 бер. 2025 р.

 #Пост_подяка

Є така приказка: "Світ не без добрих людей". В її правдивості, я вкотре впевнилася.

Наша бібліотека отримала три посилки від Daria Panchuk (Дар'я Панчук) із Японії! Пані Дар`я - амбасадор української книги в Японії "Літературні вечорниці у Токіо", першого українського книжкового клубу Японії, який об'єднав закордонних українців у бажанні читати та популяризувати твори українських письменників в Азії.

Здивовані? Я теж здивувалася коли отримала повідомлення. Де Японія і де ми? Але коли людина хоче зробити добро, то їй і відстань між нами не може завадити.

Безмежно вдячні за дитячу літературу, книги М.Дочинця з автографом автора, та таку бажану книгу Г.Бабича, а також за оплату доставки Новою поштою. Дякую за небайдужість! Бажаю здоров'я, добробуту і наснаги на добрі справи!

 

15 лип. 2024 р.

Нова збірка

 Поезія… Яким чином в душі людини народжуються вірші? Як з'являється той дивний дар, що змушує прості слова звучати по-новому, а серце – битися сильніше? Як кількома поетичними рядками поету вдається відобразити цілий світ?   Складання віршів порівнянне з польотом птаха. Навчитися цьому неможливо, а ось зрозуміти поезію під силу кожному, тому що вірші – це сторінки життя, не вигаданого, а справжнього, прожитого й відчутого поетом до кінчиків пальців, до найглибших струн його душі...


 Презентуємо вам, наші читачі, нове видання в рамках програми "Рідного краю славетні імена" 

“...Якби ж то політати…”- неймовірно ліричні, щирі поетичні мініатюри, присвячені рідному краю, його людям, проблемам, які хвилюють сьогодні наші душі. У них яскраво проявляється самобутність та неповторність, щира любов до міста на морі - Очакова, та своєї малої Батьківщини, до мальовничого села Юрківка, на Київщині, де народилася і нині проживає Ніна Бачківська.

 У багатьох віршах Ніни Станіславівни рядки дзвенять болем за долю Вкраїни, її майбутнє. Цей чистий передзвін неможливо не почути і не відчути. Бо Україна для неї – це й блакитна стрічка лиману, безмежний простір моря, Очаківщина - прекрасна у будь-яку пору року. Краса мальовничої Київщини надихає авторку на поетичне відтворення її у віршах, читаєш – і ніби сам стаєш частиною цієї природи, розчиняєшся в її неповторних акварелях.

 Поетеса пропускає крізь себе не лише радість, а також біль і розчарування, тривогу і смуток – все те, що відобразилось на біографіях українців, кожної людини. Це, зокрема, і гіркий спогад про минуле, і про воїнів, які загинули в у сучасній війні, і сьогодення міста, яке живе під щоденними обстрілами. Такі наче прості слова, а так проймають, заходять у саму душу. Десь же віднайшла вона ті слова, які так гарно та мелодійно сплелися у вірші та так чітко і ясно змалювують людські почуття в усіх їх фарбах та відтінках!

 Доскіпливі критики, можливо знайдуть огріхи в мовній стилістиці, в римі та побудові деяких віршованих рядків, але авторка й не прагнула поставити себе на одні шаблі з професійними письменниками. Як каже пані Ніна про свою творчість: не претендую на звання поета, пишу від душі, і для душі.

 Маємо надію, що ця збірка Ніни Бачківської знайде свого читача, який полюбить її та зачитається кожним, таким чудовим, віршем.

14 лип. 2024 р.

Видавнича програма "Рідного краю славетні імена"

 В бібліотеці чимало щоденної роботи, яка непомітна нашим користувачам. Те, що займає багато часу, а користувач бачить лише кінцевий результат.

Один з  пріоритетних напрямків діяльності Куцурубської публічної бібліотеки - краєзнавча робота, це та кропітка, тривала діяльність, яка надає бібліотекам місцевого колориту, регіональної специфіки, самобутності. Минуле і сьогодення краю, села, досвід попередніх поколінь, їх традиції, побут, звичаї, природну своєрідність місцевості та багато іншого - все це є темою численних бібліотечних заходів та досліджень.

Бібліотека вже багато років є не тільки хранителем накопичених краєзнавчих цінностей, а й частково їх творцем. Виходячи з того, що краєзнавчий фонд поповнюється слабо, з'явилася необхідність видавати краєзнавчі тематичні збірники та альманахи, збірники віршів місцевих поетів і дайджести. З цією метою була розроблена Комплексна програма орієнтована на видавничу та просвітницьку діяльність #рідного_краю_славетні_імена.  Саме в цьому і унікальність даної програми, тому що на території громади тільки бібліотеки займаються виданням збірок творів місцевих поетів, оцифруванням історичних краєзнавчих документів.

  Перш ніж щось видавати, треба провести значну дослідницьку роботу, зібраний матеріал систематизувати, редагувати, оформити, роздрукувати, прошити і т.д. Наші роботи, це звісно не повноцінна поліграфія, це так би мовити «хенд мей», але від цього вони не стають гіршими, а навпаки – бо зроблені з душею. Так з 2017 року до сьогодні видано:

- альбом – вітання «Низький уклін Вам, вчителі мої!» (історія школи від дати заснування до сьогодення), присвячений 95 річчю Куцурубської ЗОШ (Куцурубська ПБ)

-  брошуру «Чоков Олександр Онисимович: «Мало любити свій рідний край, його треба ще знати!», про краєзнавця, голову ради ветеранів села (Куцурубська ПБ)

-  брошуру «Чокова Галина Іванівна – «Душа у нас ще молода…», про місцеву поетку (Куцурубська ПБ)

- брошура «Його серце б’ється на небі», про загиблого земляка, учасника АТО – Крука О.О. (Солончаківська СБФ)

- брошура «Мої шляхи» про колишнього директора школи Климанюка В.І. та збірка віршів Валентини Денисюк «Бабине літо» (Дмитрівська СБФ)

-  збірки прозових творів Поліванова І.П. «Бремя вины», «Ностальгия», «Послесловие» (Куцурубська ПБ);

-  збірка поезій Є. Пройденка «Автограф душі» (Куцурубська ПБ);

- біографічний фотонарис «Він наша гордість, наш поет», присвячений нашому видатному землякові, поетові Ю.В.Зіньковському (Куцурубська ПБ);

- збірка «Куцурубська громада: від села до села» - колективна робота всіх бібліотекарів громади, до якої увійшли історичні довідки про всі села громади та віршовані рядки поетів - земляків.

У 2018р. побачила світ збірка поета – земляка Зіньковського Ю. «Все зі мною». Це перша збірка автора, яка вийшла в рамках програми, за фінансової підтримки сільської ради. Збірка поповнила фонди всіх бібліотек громади, в тому числі і шкільних.

Незмінною популярністю користуються альбоми з історії села Куцуруб, особливо у тих, хтозавітав на гостину до рідного села. Їх у нас 11!  та тематичні папки,  які постійно доповнюються новими матеріалами, документами.

На останок зауважу, що ми дуже сподіваємося, що наша невелика часточка, внесена в краєзнавчу роботу сьогодні стане запорукою завтрашнього великого майбутнього.




25 бер. 2024 р.

Ріки незмінно течуть додому


 Темою тижня поезії 2024 став "ДІМ", а гаслом – "Ріки незмінно течуть додому".

 Творцями поетичних рядків є люди, які трохи інакше сприймають навколишній світ. Поезія - це стан їхньої душі, пісня, яка лине із самого серця. Кожен вірш - це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя, неповторний барвистий опис життєво-важливих цінностей, переживань, почуттів, емоцій.

Ми запрошуємо вас відвідати нашу бібліотеку, де наразі експонуються книжкові виставки українських поезій. Візьміть до рук видання з віршованими рядками, розгорніть та відчуйте чарівність поетичного слова…

Літературне знайомство: Ніна Бачківська.

 Народилася на Київщині 9 березня 1958. В 1975 виїхали до Донецької області, і вже зі своєю родиною, в 1981 переїхали в Очаків.

- Працювала в різних установах, і в дитячому садку, і оператором АЗС. Маю велику родину: троє дорослих дітей та шестеро онуків. З дитинства вабила мене література, ще малою пробувала щось писати, якісь казочки. Вже в часи проживання в Очакові писала статті на різні теми в місцеві газети. По справжньому написала свої перші вірші в 2007. Не претендую на звання поета, пишу від душі, і для душі.

В творчому доробку майстрині слова збірки поезій "Повернення", "Батьківська хата", розповіді "Незабутні..."

 Представляємо на ваш розсуд неймовірно ліричні, щирі поезії, присвячені рідному краю, його людям, проблемам, які хвилюють сьогодні наші душі. У них яскраво проявляється самобутність та неповторність, щира любов до міста на морі - Очакова, та своєї малої Батьківщини, до мальовничого села Юрківка, на Київщині, де народилася і нині проживає авторка.

Ніна Бачківська не прагне поставити себе на одні шаблі з професійними письменниками, вона - людина, чия душа несе слово, і бажає його донести до людей, поділитися спогадами та думками.

Запитуйте збірки Ніни Бачківської у бібліотеці!

Віршоване слово Ніни Бачківської



9 лист. 2021 р.

Куцуруб у літературній спадщині Юрія Зіньковського

Наш рідний край, наша мала батьківщина – мальовниче село Куцуруб на березі Дніпро-Бузького лиману. Воно має свою неповторно-колоритну історію.
Саме цьому, на перший погляд, непримітному на карті України, невеличкому, але такому дорогому не тільки для Зіньковського Юрія Васильовича, але й для нас, селу Куцуруб і присвячує митець свої кращі поетичні твори. Завдяки його творчості наш непримітний Куцуруб став відомим не тільки на політичній карті, але й на «літературній карті» України.